Жаліслива ви наша, соціальна захисниця…

Так, іноді з посмішкою, а в більшості випадків цілком всерйоз, називають на Магдалинівщині начальника управління соцзахисту населення райдержадміністрації Валентину Миколаївну Холодну

– Народилася на Магдалинівщині, в колись розкішному та мальовничому селі Краморка, від якого нині залишилося дві вулиці, – з нотками жалю й ностальгії розповідає Валентина Миколаївна. – Батько очолював тракторну бригаду (кавалер орденів Трудового Червоного Прапора, «Знаку Пошани» та ордена Леніна), мама – садово-городницьку бригаду.

З дитинства мріяла стати вчителькою, тому після десятирічки і підготовчих курсів поїхала вступати до Запорізького педінституту на факультет української мови та літератури. Будучи домашньою дитиною, здавши на відмінно перший іспит, зрозуміла, що вступить і доведеться жити далеко від батьків. Благала, щоб забрали додому… Забрали. Того ж літа влаштувалася на роботу в Магдалинівський райвиконком і вступила на заочне відділення економічного факультету Дніпропетровського сільгоспу… Напевно, під впливом свого батька Миколи Олексiєнка, який після легендарної Любові Кирилівни Ворони став головою знаменитого на весь Союз колгоспу «Гігант», і свого часу також заочно здобував освіту в сільгоспінституті.

Забігаючи вперед, із подивом констатую, що ані дня економістом я так і не пропрацювала, – зізнається Валентина Миколаївна. – В райвиконкомі затрималася на 13 років, сім із яких – в комісії у справах неповнолітніх. Робота так захопила, що задумала ще отримати й юридичну освіту. Та не судилося. Потім обрали головою Магдалинівської райпрофспілки АПК, яку очолювала майже 10 років. У 2004 році висунули на посаду заступника Магдалинівської райдержадміністрації. Шість років опікувалася соціальною сферою, де по-справжньому поринула в людські проблеми, вирішення яких приносило радість і задоволення.

За цей час Валентина Холодна «пережила» п’ять районних очільників, і, мабуть, усіх підкуповувала її жалісливість, самопожертва, рідкісне вміння вислухати й неодмінно допомогти кожному, хто звернеться по допомогу чи пораду, а, найчастіше, і за своєю ініціативою. Словом, поставили Валентину Миколаївну до кадрового резерву РДА, як раніше говорили, в номенклатурну обойму. Тим більше був період, коли вона навіть виконувала обов’язки голови райдержадміністрації. Та час невблаганний – дещо втомившись від одвічних і невичерпних життєвих проблем, наша героїня почала подумувати про більш спокійне місце роботи. Незабаром дізналася, що начальниця райуправління соціального захисту населення збирається на пенсію…

– Тоді райуправління соцзахисту жило дійсно спокійним життям, хто б міг подумати, що зовсім скоро посада начальника, як і робота самого управління, стане однією з найбільш неспокійних і затребуваних, – розповідає Холодна. – Вийшов Закон про пільги – тепер у нас 3 600 пільговиків, з’явилися субсидії – це ще 7 тисяч наших підопічних з усіма виникаючими в них проблемами… Словом, хотіла спокійного життя, а отримала з точністю до навпаки. Клопоту, турбот і роботи додалося в рази. Як і в адміністрації, двері мого кабінету не зачинялися ні на хвилину.

До нас звертаються (а зараз ще більше) за всіма видами допомоги – інваліди, матері-одиначки, соціальні пенсіонери, чорнобильці, яких у нас 163 особи, 21 учасник ВВВ, 96 афганців, 158 учасників АТО, більше 200 переселенців і навіть звільнені з місць позбавлення волі та багато інших жителів району, яким покладаються пільгові виплати. Таких – більше 10 тисяч чоловік. Отож спокій нам тільки сниться.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *