Новомосковська ДЮСШ красна не стелями, які протікають, а своїми вихованцями, які перемагають

Місяць тому Новомосковській дитячо-юнацькій спортивній школі фізкультурно-спортивного товариства «Україна» виповнилося 10 років

Зі 105 подібних ДЮСШ у Дніпропетровській області Новомосковська з 2008 по 2010 роки входила до десятки найкращих. До речі, з Новомосковська і третій учасник Лондонської Олімпіади 2012 року – марафонець Іван Бабарика, який через фінансові причини змушений представляти місто Рівне.

Думаю, на карті України мало знайдеться міст із населенням 70 тисяч, звідки б були одразу три учасники олімпіади.

«Ми звикли працювати в нецивілізованих умовах і показувати результати» – розповідає директор ДЮСШ Сергій Миколайович Скляренко.

– До 2015 року школа фінансувалася Фондом соціального страхування, після чого частково – лише тренерська зарплата. Ані навчально-спортивна робота, ані комунальні платежі, ані спортивний інвентар, вік якого зашкалює за всі нормативи, – не оплачувалися й не оновлювалися.

За останні 20 років матеріально-технічна база школи не розвивається – з місцевого бюджету нам подарували лише човновий мотор і профінансували поїздку Кирила Бобильова на чемпіонат світу з веслування в Португалію.

Якщо б не фінансова підтримка міста, благодійні внески батьків і допомога спонсорів – новомосковська ДЮСШ припинила б своє існування. Обнадіює, що на останній сесії Новомосковської міськради місцеві депутати прийняли рішення з 1 січня 2017 року взяти школу в комунальну власність, що дозволить дивитися на майбутнє вихованців, тренерів, самої школи, тобто, проведення поточних ремонтів та здійснення інших необхідних платежів – з великим оптимізмом.

Зараз же школа, її тренери та понад 400 вихованців, через відсутність централізованого опалення (приміщення опалюється… буржуйкою) в буквальному сенсі замерзають у холодну пору, а в негоду мокнуть через старий дах, що протікає в багатьох місцях.

Для нового перекриття потрібно не так вже й багато – 17-20 тисяч. Нехай нам їх виділять, ми самі перекриємо. На жаль, ми звикли працювати в існуючих, можна сміливо констатувати, в нецивілізованих для європейської країни умовах, і разом із вихованцями давати непогані спортивні результати на обласних, республіканських і міжнародних змаганнях, включаючи чемпіонати Європи, світу та Олімпійські ігри.

Мама, тато, я – спортивна сім’я

Легкоатлетична династія марафонців Скляренко на чолі з директором ДЮСШ, майстром спорту Сергієм Миколайовичем, його дружиною Іриною Валентинівною, першим у Новомосковську майстром спорту міжнародного класу, і їхньою донькою, учасницею олімпіади в Пекіні Оксаною Симоновою.

Цікаво, що майбутнє подружжя познайомилося в 1988 році на чемпіонаті СРСР з легкої атлетики в Ужгороді, коли на марафонській дистанції Сергія Скляренка із Запоріжжя наздогнала і мало не перегнала симпатична бігунка з Новомосковська…

Потім Ірина, також у якості першої легкоатлетки з Новомосковська та області, підписала контракт із закордонним клубом з Італії, кольори якого захищав протягом восьми років з 1992 по 2000 рік. Залишаючись при цьому активним членом збірної України.

Пішовши на тренерські хліба, за 10 років роботи в ДЮСШ підготувала п’ять майстрів спорту, вісім чемпіонів України та неодноразову учасницю чемпіонатів Європи, світу (в Ріо-де-Жанейро) та Олімпійських ігор в Пекіні. Це – дочка Оксана, яка, як не дивно, серйозно почала бігати аж у 17 років.

«Раніше донькою було нема коли серйозно займатися, самі досить довго бігали, – нарікають батьки. – Може, й на краще, оскільки Оксана не втомилася від спорту і за перші три роки, показавши на дистанції 10 тисяч метрів найкращий результат в Україні, стала майстром спорту».

Зараз Оксана Симонова тренує діток і вже подумує привчати до спорту свою 5-річну доньку Соню, яка цього річ вперше брала участь у дитячому марафонському бігу на 100 метрів. «А діватися нікуди – треба підтримувати сімейну традицію, адже крім моїх батьків, майстри спорту з марафону – і мій чоловік, і його батьки», – розводить руками Оксана.

Кікбоксери Ширгери – через танці до чемпіонства

Батько-тренер Федір Францевич Ширгер і його вихованець, а за сумісництвом – син-чемпіон,– Роман Ширгер.

Щоб захистити сина від згубного впливу вулиці, боксер-батько визначив мене до танцювального гуртка, де розучували від бальних до народних танців, – розповідає Роман. – Казав, мовляв, у мене в молодості не вийшло добре навчитися танцювати – хоч син навчиться, а заодно і м’язи розтягне, може, стане в нагоді.

Якраз настав «час вседозволеності», коли офіційно дозволили й кікбоксинг. І я не міг встояти, адже батько здійснив другу свою мрію – створив першу в Новомосковську секцію кікбоксингу.

Словом, танцювальна розтяжка стала в нагоді… З 12 років почав планомірно виступати і перемагати на міських та обласних чемпіонатах.

Непомітно дійшов і до міжнародних змагань. У 2005 році такі навіть у Новомосковську проводилися – Турнір ім. Сучкова. За три роки переміг на великому міжнародному турнірі в Одесі і в тому ж році – на чемпіонаті світу в Ялті.

На всесвітніх іграх в Італії став лише третім. У 2010-му виграв Кубок світу в Словенії та срібло на європейській першості в Греції. З 2013-го як професіонал став виступати й перемагати в комерційних турнірах.

Так, на той час ще закінчив із червоним дипломом економічний факультет Дніпропетровського аграрного університету, що мені дозволило зараз працювати майже за фахом, а у вільний час – тут, у ДЮСШ, допомагати батькові тренувати наймолодшу групу майбутніх чемпіонів. Один із них нещодавно став кандидатом у майстри спорту, п’ятеро стали чемпіонами, а четверо – бронзовими призерами чемпіонату України.

Бригадний підряд Джиги та Коряки

Джига і Коряк – прізвища тренерів секції веслування на байдарках і каное, які працюють за методом бригадного підряду – не ділять своїх вихованців (включаючи, власних дітей) на своїх і чужих – тренують за спільно розробленим методом.

Коряк Олександр Віталійович – чемпіон УРСР 1987 року. Його дочка Настя – чемпіонка України 2010 року в байдарковому марафоні, коли потрібно і 18 км гребти на воді, і чотири рази по 400 метрів бігти з човном по суші. Син Андрій – чотири останніх роки поспіль виграє першість України.

Джига Володимир Васильович – майстер спорту з веслування, його старший син Денис – чемпіон України 2003 року і теж майстер спорту, молодший син Артем – кандидат у майстри.

Особливу ж гордість обидва тренери відчувають до двох своїх не менш іменитих і талановитих вихованців Кирила Бобильова та Дмитра Даниленка.

Член збірної України, майстер спорту Кирило Бобильов – учасник торішнього чемпіонату світу з веслування на байдарці-четвірці, який проходив у Португалії. У фіналі «В» його екіпаж показав шосте, а в підсумку 16 місце.

Причина настільки невдалого виступу – невміння поводитися зі стартовою системою, що являє собою коробочку-пастку, в яку, для попередження фальш-старту, впирається ніс човна.

Під час старту пастка опускається під воду, тоді й важливо зуміти вчасно дати старт, інакше – затримка і втрата дорогоцінних часток секунд. Що, власне, й сталося у фінальних запливах наших земляків.

Відсутність подібних пристроїв в Україні сильно знижує результати наших спортсменів. У цьому ж році, через відсутність належного фінансування, здавалося б, уже більш-менш загартований екіпаж відверто проігнорували в Києві та не включили в ділянки великих міжнародних змагань. Наступного року Кирило підписує контракт і виступатиме за Одеський клуб, де умови набагато прийнятніші.

Чемпіон серед юніорів з 2013 року, абсолютний чемпіон України з веслування на байдарці-одиночці цього року 17-річний Дмитро Даниленко завоював право брати участь у чемпіонаті Європи та світу цього року, де з тієї ж причини (відсутність досвіду поводження зі стартовими системами) зайняв відповідно 8 та 11 місця. Поступившись бронзовому призеру гонки якихось… вісім тисячних секунд.

Заслужений тренер України починає свій робочий день із рубки дров для буржуйки, а титулована спортсменка рік тренувала дітей «за спасибі»

Руслан Петрович Дегтяренко здобув вище тренерське звання за досягнення своїх учениць: чемпіонки світу Анни Куценко, призера Всесвітньої універсіади Олени Жили, фіналістки європейського першості з академічного веслування в Греції, на Олімпіадах у Пекіні та Лондоні Наталії Ляльчук.

Наталія зайнялася веслуванням у 21 рік, після отриманої травми на змаганнях із легкої атлетики. Через три роки увійшла до складу збірної України, де і досягла вершин.

Завершивши спортивну кар’єру після Лондонської Олімпіади, працювала тренером в обласній спортшколі «Спартак», після припинення фінансування – рік тренувала дітей «за спасибі», тобто, безкоштовно.

Більш того – проводила тренування навіть у день своїх пологів і на третій день після виписки з пологового будинку, тому що впевнена, що не можна дітей без тренера кидати, розбіжаться.

Навіть тренажери й човни купувала за власні заощадження. Зараз чекає не дочекається січня, коли в ДЮСШ відкриється фінансування з місцевого бюджету.

Печеться про цю школу, адже вважає тамтешню воду найкращою в Україні для дітей і початківців, тому що ніколи, навіть при сильному вітрі, тут не буває хвилі та можна гребти до утворення льоду.

– І ще – тут райське місце для цілорічних тренувань у лісі, хоча школа розташована практично в центрі Новомосковська, дістатися до якої можна з усіх кінців міста на велосипеді. На воді діти позбавляються від багатьох навіть хронічних захворювань, у тому числі бронхіт і астма, – констатує Наталія Віталіївна.

– Це завдяки тому, що метровий шар повітря над водою вважається найчистішим і є сорбентом для легких. Що ще важливо – після пари місяців тренувань батьки не впізнають своїх чад, які стають мужніми, цілеспрямованими, відповідальнішими.

Це не дивлячись на те, що умови в школі більш ніж спартанські – наприклад, у холодну пору приміщення опалюється чавунною буржуйкою. А робочий день заслуженого тренера України з академічного веслування починається з рубки дров і розпалювання цієї самої буржуйки.

Євген ЄВТУШЕНКО

У школі розвивається шість видів спорту: легка атлетика, веслування академічне, веслування на байдарках і каное, боротьба греко-римська, бокс і кікбоксинг. У спортивно-навчальному процесі зайняті 461 дитина і 13 тренерів, двоє з яких – заслужені тренери України і три тренера вищої категорії. Два вихованця школи представляли Україну та Новомосковськ на Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні (Наталя Ляльчук – академічне веслування та Оксана Симонова – марафонський біг), Роман Шіргер – чемпіон світу з кікбоксингу, підготовлено вісім майстрів спорту.

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *