Кажемо «Личкове», маємо на увазі «Шкулипа»

 Герой Соціалістичної Праці Микола Васильович Шкулипа

Герой Соціалістичної Праці Микола Васильович Шкулипа

Про свого легендарного земляка Героя Соціалістичної Праці Миколу Васильовича Шкулипу згадує голова Личківської сільради, що на Магдалинівщині, Анатолій Чуприна

– В нашому селі, – каже Анатолій Григорович, – з ім’ям Шкулипи пов’язано абсолютно все – клуб, лікарня, весь соцкультпобут. Він був беззмінним головою колгоспу-мільйонера ім. Суворова протягом 27 років – з 1965 по 1992 рік. Це була людина, яка не щадила себе, але й не давала спуску тим, із ким працювала. Показники колгоспу повинні були бути найкращими по району і ніяк інакше.

Коли я приїхав у Личкове за направленням як молодий фахівець у 1988 році, пішов влаштовуватися до Миколи Васильовича. Заправився по-військовому, при мені диплом із моїми п’ятірками. Проте Шкулипа на мене навіть не глянув:

– Такі нам не потрібні! – Сказав як відрізав. Ну, що ж, ні, так ні. Вийшов, присів на ганок, думаю, як далі бути. А тут і Шкулипа виходить і підсаджується поруч.

 Як твоє прізвище, синку? – Питає. – Я відповідаю – Чуприна. А в колгоспі в ті часи головним агрономом був мій однофамілець Чуприна Федір Лаврентійович, теж Герой Соцпраці. Напевно це мені й допомогло.

– Ну, з таким прізвищем, – сказав тоді Шкулипа, – хоч щось у колгоспі ти робитимеш.

Відразу визначив мене на комсомол, потім відповідальним за спорт, далі – профком, керівництво бригадою. Словом, кар’єра склалася.

Комсомольська бригада

Комсомольська бригада

Коли я відповідав за спорт, їздили ми грати в футбол у Гупалівку або Чернеччину. Шкулипа нам автобус виділив, а ми програли. Ну, що поробиш – спорт є спорт!

Приходжу я потім зарплату отримувати, а мені замість належних 75 рублів видають 60. Я до економіста: «Федорівна, в чому справа?». А вона: «Це до Миколи Васильовича. Але краще й не ходи!». Виявляється, Шкулипа у мене із зарплати гроші за бензин вирахував.

Інший раз виграли ми в команди з Шевченківки, торішнього чемпіона району. Я до Шкулипи в кабінет: «Миколо Васильовичу, перемога!». А він подивився на мене й каже: «Так це ж ви, напевно, з їхнім будинком престарілих грали!». Ось такий у цієї людини гумор був.

Зате й відпочивали ми по-царськи! Кобзон, Толкунова, Сенчина, Вероніка Маврикіївна і Авдотья Микитівна – всі перебували в Личковому. До клубу підганяли вантажівки, відкидали борти, робили імпровізовану естраду… Словом, як працювали, так і відпочивали.

Андрій ШЕСТЕРНЬОВ

Микола Васильович Шкулипа народився 15 травня 1920 року в селі Бузівка Котовського (нині Магдалинівський) району Дніпропетровської області в родині селян. З 13 років почав трудову діяльність після закінчення бузівської семирічки. Працював причiплювачем у тракторній бригаді, секретарем комсомольської організації в Бузівці.

Трактористи

Трактористи

У 1940 році був покликаний в армію. Брав участь в обороні Москви, учасник параду 7 листопада 1941 року на Червоній площі. Нагороджений медаллю «За оборону міста Москви». У 1944 році прийнятий до лав Комуністичної партії.

Після демобілізації працював головою сільської ради в селі Велика Козирщина, директором Личківського звірогосподарства. З 1950 до 1965 року – секретар парткому колгоспу ім. Сталіна (Суворова).

З 1965 року обраний головою колгоспу ім. Суворова.

Пам`ятник голові колгоспу ім. Суворова

Пам`ятник голові колгоспу ім. Суворова

У 1971 році удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці за високі врожаї сільськогосподарських культур. Мав 18 урядових нагород, в числі яких Орден Вітчизняної війни II ступеня, Орден Леніна, Орден Трудового Червоного Прапора, Орден Жовтневої революції.Помер 18 серпня 1944 року. Похований у селі Личкове.

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *