8 березня — кожен день!

У цьому впевнена Валентина Андріївна Китайгора, яка очолює Новомосковську школу № 16 та має 13-річний директорський і 34-річний педагогічний стаж. Вона відчуває себе жінкою не тільки в це свято.

Народилася на Харківщині в родині фронтовика. Її батько додав собі років, щоби піти воювати у Велику Вітчизняну. Мама працювала в колгоспі. Вдома було велике господарство, доглядати за яким Валя, як і всі сільські діти, почала з дитинства… Тому свій город перетворила у квіткові клумби, а замість картоплі вирощує троянди.

«У шкільні роки добре малювала, але мріяла стати артисткою. Навіть вирішила вступати до театрального училища. Відрадила старша сестра й наполягла, щоби вступала в педагогічне», — згадує Валентина Андріївна.

– Як опинилися в славному місті на Самарі?

— Після закінчення Харківського педучилища з дипломом учителя початкових класів вирішила приїхати до старшої сестри в Новомосковськ, де та жила вже довгий час. Це місто мені з дитинства подобалося — зелене, тихе, поруч річка. У 12-й школі несподівано запропонували попрацювати вчителем малювання. І, знаєте, вийшло. Вийшла заміж, народила першу дочку й після декретної відпустки мені дали клас. Деякий час попрацювала в 11-й школі, а після народження другої дочки влаштувалася в 16-у школу, яка розташована практично поруч із будинком.

– Невже викладача початкових класів призначили директором за Ваші, дійсно красиві, очі?..

— Ні, звісно! Цьому передувало кілька етапів мого педагогічного становлення. Почалося все, мені здається, з того, що я, як виявилося, мало не перша в області перейняла в полтавчан і впровадила в 16-й школі методику викладання нового, надзвичайно цікавого й пізнавального предмета «Довкiлля». Почала пропагувати й популяризувати його на педагогічних семінарах. І це починання прижилося. Мене не тільки помітили, а й нагородили знаком «Відмінник освіти». Крім того, наполягли на отриманні вищої освіти. У підсумку я отримала другий, але дуже хитрий університетський диплом учителя початкових класів із правом викладання будь-якого предмета на вибір. Я обрала етику, християнську етику та основи здоров’я. Потім мені знову ж настійно запропонували очолити відділ духовної роботи й соціального захисту в міськвно. Погодилася, згнітивши серце, — не хотілося живу роботу міняти на чиновницьку. А через кілька місяців — директорство в рідній 16-й школі. Якщо чесно, було страшно, але погодилася, інакше б зашкарубла в папірцях.

– То був випадок, коли очі бояться, а руки роблять?

— Саме так. Кинула клич батькам і колишнім учням допомогти з косметичним ремонтом класів, заміною електропроводки та фарбуванням будівлі школи. Вийшло. Пам’ятаючи про холодні батареї взимку, жорстко поставила питання перед міською владою про ремонт опалення. Зробили. Незабаром задумала спорудити всередині школи туалет — до цього був на вулиці. Знову кинула клич. Як то кажуть, побудували всім світом. Як виявилося, 16-а школа Новомосковська стала однією з зачинателів ліквідації шкільних вуличних туалетів в області. Цим можна і треба пишатися!

– Наближається жіночий День 8-го березня, що Вам зазвичай дарують у це свято?

— Скажу від чистого серця: мій чоловік уже понад 30 років, з весілля, практично щодня дарує мені 8-е березня. Адже робота вчителя, це не тільки школа. Вдома — перевірка зошитів, підготовка до майбутніх уроків… Словом, часу на домашні справи й кухню залишається обмаль. Мій же чоловік не тільки стоїчно переносить усі ці тяготи й незручності, але і всіляко мені допомагає не відчувати себе в незручному становищі. За що я йому безмежно вдячна!

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *