Їй спокій тільки сниться

Це – про директора найбільшої та унікальної на Дніпропетровщині Новомосковської централізованої районної бібліотечної системи (40 бібліотек) Юлію Миронівну Селіхову

Народилася на Магдалинівщині, де жила бабуся. Батько, учасник ВВВ, працював в облуправлінні МВС, мама – в транспортному інституті. Від них ввібрала любов до читання, книг, рідного краю, українських звичаїв, пісень. Там же, в Бузівці, закінчила школу, а потім вступила до Дніпропетровського училища культури.

– Бібліотечною атмосферою перейнялася ще зі школи, – розповідає Юлія Миронівна. – Пам’ятаю, як після занять прямо йшла до бібліотеки і там до вечора читала, поки мене мало не насильно забирали додому. Продовжувала читати і вдома, під гасової лампою – тоді ще в селі не було світла. А ще в мене було дитяче захоплення – говорити в риму, віршами. Могла експромтом скласти на кого-небудь епіграму або у віршованій формі захопитися природою.

До спрямування в Перещепине я проходила тут практику, тодішньому директору бібліотеки сподобався мій творчий підхід до роботи і він домігся перенаправлення мене з Павлоградського району сюди. То був 1972 рік, так що 1-го серпня виповнилося 45 років моєї тут роботи. До речі, цьогоріч ще кілька знаменних дат – 105 років Перещепинській бібліотеці, 35 років, як я її директор, і 65 років мені.

Почала з завідуючої пересувним бібліотечним фондом, а в 30 років стала наймолодшим бібліотечним керівником в області. Довелося заочно закінчувати бібліотечний факультет Харківського інституту культури.

За радянських часів книжковий фонд районної бібліотечної системи нараховував до мільйона примірників. Зараз же, з впровадженням комп’ютерів, зберігати стільки книг немає необхідності. Тим більше, нещодавно нас вивели на сервер обласної бібліотеки, що дозволило нам стати на вищий рівень інформативного обслуговування своїх користувачів.

– Окрім статусу найбільшої, в чому ще відмінність Новомосковської бібліотечної системи від інших?

 Їх декілька. Наприклад, видавнича діяльність. З нашою допомогою світ побачив вірші не одного десятка доморощених авторів, у тому числі й молодих, за допомогою творчості яких бібліотека співпрацює практично з усіма літературними журналами області та країни. Пріоритетні напрямки діяльності нашої бібліотечної системи це краєзнавство, історія, традиції, звичаї рідного краю. У зв’язку з цим ми створили етностудію «Мальва», розробили піший краєзнавчий маршрут, де я керівник і екскурсовод. Як ніде, в нас багато гуртків за інтересами, до яких можна віднести й унікальний гурток безкоштовного вивчення англійської мови.

Чи не переросло в поезію Ваше дитяче захоплення говорити в риму?

– Перший свiй вiршик склала, коли мені було років п’ять. У школі дуже подобалося писати про квіти, друкувалася в районній газеті. Після заміжжя так склалося життя, що не до віршів було… Минув час і душа знову потягнулася до поезії. Уклала першу свою поетичну збірку, почала друкуватися. Руки не доходять видати другу збірку, як втім, дві книги з історії рідного краю та біографічний нарис про нашого чудового земляка Петра Сергійовича Кравченка. Є навіть дві пісні на мої слова, пишу третю – про козакiв. Щаслива, що й онук пише вірши.

– На пенсію не збираєтеся?

– Спокій мені тільки сниться – минулого року підписала контракт на п’ятирічне продовження займаної посади! А хто буде моїх чудових дівчат-співробітниць поїти трав’яним чаєм і писати їм святкові привітання?.. Хочу лише одного – на пару місяців опинитися на безлюдному острові, щоб «підтягти» всі незавершені справи.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *