• екскурсія

І знову в подорож…

Жодна школа нашого району  не може похвалитися тим, що протягом одного навчального року вдалося здійснити аж дві екскурсійні поїздки. Хіба це не привід для гордощів? Цього разу учні Юр’ївської середньої школи подолали понад тисячу кілометрів. Погляньте на мапу України – маленьке селище Юр’ївка та Закарпатська область! Уся Україна від сходу до заходу!

Ніколи ми не могли уявити (багато учнів на Закарпатті були вперше), що перед нами розкриється такий різноманітний і цікавий, насичений та корисний маршрут. Закарпаття з його мальвничими горами, бескидами та полонинами – край виноробів, край із цікавою історією та культурою, традиціями та обрядами. Всі знання, які ми отримували на уроках географії, історії, біології, зоології можна було прослухати від екскурсовода, який постійно супроводжував нас і про все нам розповідав. Ми мали можливість побачити унікальні куточки Закарпатської області: водоспад Шипіт і напрочуд чудове гірське озеро Синевир, долину нарцисів, термальні води Жайвір. Цікава історія заснування краю, його перебування довгий час у складі Австро-Угорщини. А родзинкою подорожі стало те, що ми всі проживали в закарпатському селі Бене Берегівського району, яке розташоване лише за 5 лише кілометрів від кордону з Угорщиною. Жили в сім’ях корінних жителів угрів, які спілкуються своєю рідною мовою, деякі старожили зовсім погано розмовляють українською, а трапляються й такі, хто взагалі її не знають. Колорит життя українських угорців дуже цікавий, нам вдалося оцінити кулінарні властивості традиційної страви – бограчу – та дізнатися рецептуру приготування. Цікаво було підійматися на майже 1000 метрів у гори та відчути їхню прохолоду та п’янкий аромат гірської хвої, річок, які тут протікають, скуштувати меду з хвої та барбарису, дегустувати закарпатські чаї, які тут мають цілющі властивості. Ми ніби перенеслися крізь два різні виміри: тільки уявіть собі, в південних районах Закарпаття ми смакували полуницю та бачили черешню, персик, які вже відцвіли, виноградники всі в зелені, розквітлу долину нарцисів, а коли проїжджали на північ Закарпаття, температура повітря ледве сягала 3 градусів вище нуля. Хіба таке можливо?!

А яка цікава мова в закарпатців! Лексичний краєзнавчий матеріал ми отримали в повному обсязі. Учні  мали змогу вивчити назви основних предметів, овочів , фруктів. Крумплі, нагавіци, неньо – це тільки деякі слова.

Відвідали замок Паланок у Мукачеві та замок Шенбернів. Приємно бачити, що в області багато туристів, які подорожують велосипедами та пішки, велика кількість санаторіїв, туристичних комплексів, баз відпочинку, отже зелений туризм все-таки розвинений в цьому краї на високому рівні. І не тільки взимку, щоб покатитися на лижах та ковзанах приїздять туристи, а й восени – під час збору різнотрав’я, ягід, та й грибників теж манять ці місця.

Наостанок хочеться подякувати організаторам поїздки – нашим педагогам, які не шкодували власного часу та планів, розкрили перед нами всю красу України, дали змогу побачити багатство держави, в якій ми мешкаємо. Це наші педагоги, які щодня працюють з нами у школі, вчать нас бачити і примічати прекрасне, а тепер ще й привчають до краєзнавчо-туристичного дозвілля, подорожей Україною. Від усієї групи ми хочемо подякувати за те, що взяли на себе відповідальність бути для нас водночас і вчителями, і батьками (бо всяке може трапитися в дорозі): Любові Бойко, Олені Гришиній та Каріні Довбиш. Спасибі вам від нас – учнів – і наших батьків. За професіоналізм, високі організаторські здібності, приємні спогади! Враження, які ми отримали, є дійсно незабутніми!

За дорученням батьків учнів Юр’ївської середньої школи

Пригода

А ще під час подорожей завжди трапляються форс-мажорні ситуації. Вже все було готове до подорожі, придбано квитки в обидва напрямки… і тут з’ясовується, що, повертаючись назад до Дніпра, електропоїзд, яким було заплановано їхати до Юр’ївки, скасовано. Що робити? Не сидіти ж цілу ніч до ранку з групою дітей 40 осіб у залі очікування! Тим паче діти були різного віку… Не вагаючись, наші педагоги звернулися по допомогу до селищного голови Володимира Довбиша. Знають вони, що жодного разу не відмовляв педагогам і допомогав чи то підручники купити, чи то програмне забезпечення в кабінети. Цього разу Володимир Іванович теж із розумінням поставився до проблеми вчителів та учнів і виділив пальне для шкільних автобусів, щоб довезти дітей додому. Спасибі Вам, Володимире Івановичу, за чуйність до наших дітей і турботу.

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *