Як забезпечити Новомосковськ водою

Сьогодні водопостачання міста повністю залежить від монополіста-постачальника з Дніпра, який диктує ціни, і від зношеності магістральної труби, на ремонт якої у Новомосковська немає коштів.

Журналісти телеканалу «Самарь» обговорили з народним депутатом Вадимом Нестеренком одне із базових проблемних питань міста – водопостачання Новомосковська. Це питання стоїть на порядку денному практично в усіх населених пунктах України, які мають багатоповерхові будинки. Проблема скрізь практично однакова, але в кожному населеному пункті вона вимагає окремих, самостійних рішень.

– Вадиме Григоровичу, чи можна сказати, що проблема водопостачання Новомосковська для вас як для депутата від мажоритарного округу знаходиться серед пріоритетних?

– Для Новомосковська тепло і вода завжди були і залишатимуться стратегічними питаннями, тому що без стадіону, який ми в цьому році мають намір реконструювати, і без добудови нашого міського довгобуду номер один – нової СШ №13, за яку ми взялися, цілком можна прожити. А без стабільно працюючих водопостачання та каналізації місту прожити неможливо.

Як приклад наведу ситуацію, що сталася в минулому році. Новомосковський водоканал не виконав зобов’язання перед постачальником води – водоканалом із Дніпра. І той фактично обрізав постачання води в розпал літньої спеки. Це викликало зрозумілу і зрозуміло бурхливу реакцію городян. Мені як депутату довелося терміново втручатися, і під мої особисті гарантії Міськводоканал Дніпра відновив подачу води. І відразу ж цю тему забули, ніби її й не існувало, але ж проблема нікуди не поділася!

Давайте перейдемо до конкретики. Складність питання водопостачання міста Новомосковська полягає в тому, що потрібно знайти десь величезні кошти, які місто в своєму бюджеті знайти не в змозі. Я вже говорив, що зі 100 мільйонів гривень бюджету розвитку, місто змушене щорічно віддавати 25 мільйонів на погашення боргів за опалення, зокрема й минулих років, які накопичувалися десятиліттями, та на дотацію тепла. Ще 5 мільйонів йдуть на різницю в тарифах якраз по водоканалу. Решта йде на утримання міста – ремонт доріг, ліфтів, будинків.

Приблизна вартість заміни підвідного водогону, проєкту, яким ми зараз займаємося, становить на приблизно 200 мільйонів гривень. Розуміємо, що місто цей проєкт потягнути не може, але не всі розуміють, чому складно залучити такі гроші з інших бюджетів, обласного та державного. Ми ж не діти, повинні розуміти, що вищі бюджети насамперед фінансують те, на чому можуть продемонструвати свої успіхи, а підвідний водопровід – це невидимий виборцями проєкт, люди його не бачать і не можуть оцінити, поаплодувати… Якщо, наприклад, перед красивою оновленою школою можна перерізати стрічку, влаштувати свято, то водопровід ніхто не бачить, його можуть тільки критикувати.

А суть питання в тому, що без заміни підвідного водогону ми проблему сталого водопостачання не вирішимо, він давно в критичному стані, там втрати води. Звідси з’являється різниця в тарифах, які нікому оплачувати і, відповідно, борги нашого водоканалу перед постачальниками.

– А чому ми повинні залежати від постачання аульської води з обласного центру? Чому не можемо налагодити водопостачання з Самари?

– Не можемо. Незважаючи на те, що місто стоїть на такій прекрасній річці як Самара, розрахунки фахівців показують, ставити на ній водозабір для Новомосковська не можна. Бракує дебіту самарської води для обслуговування міста і тієї прилеглої території, які обслуговує міський водоканал. Як на мене, це дивно, що Самари не вистачить для водозабезпечення міста, але з офіційними розрахунками і заборонами фахівців я сперечатися не можу.

Другий варіант, який розглядали – буріння декількох десятків свердловин, але розрахунок показує те ж саме, що дебету води з цих свердловин, а кожна з них має певний обсяг води, не вистачить для потреб міста. Які ще варіанти залишаються?

У нас два джерела отримання води. Ми можемо або тягнути новий водопровід від каналу Дніпро-Донбас, який знаходиться ще далі, ніж джерело, звідки ми отримуємо воду зараз, або реконструювати трубу і отримувати аульську воду все з того ж Дніпроводоканалу, у якого теж є свої проблеми з розрахунками за воду з Аул. У них теж втрати води і теж неплатежі населення.

Ми змушені зупинитися на останньому проєкті – реконструкції діючого водоводу. Останні роки я як народний депутат тільки і робив, що намагався знайти гроші на реалізацію цього проєкту. На багато інших проєктів для округу зумів привести цільові субвенції, сумарно близько півтора мільярди гривень. На водоканал не дають.

Але ж потрібно не тільки міняти водовід. Плюс до цього потрібно міняти обладнання, яке стоїть на всіляких очисних спорудах. Воно енергоємне, будувалося з розрахунку на іншу кількість води, там завищеної потужності електродвигуни, насоси, і це з точки зору економіки, дуже дорого і неефективно. Якщо реалізуємо проєкт, ми зможемо істотно змінити тариф в сторону зменшення. Іншого варіанту, як змінити тариф і забезпечити стабільне водопостачання, сьогодні, немає. І завдання депутата, того кого в липні оберуть городяни, буде полягати в реалізації цього проєкту, а значить – у пошуку грошей.

– Наскільки я знаю, вода у нас дуже погана. А монополісти все одно деруть за неї великі гроші. Судячи з чого водоканал Дніпра встановлює ціну на ту воду, яку постачає в Новомосковськ?

– Суть нашої реформи децентралізації за великим рахунком полягає в тому, що кожна територія переживає за себе і своїх людей, за свою економічну складову. В даному випадку монополістом з постачання води в місто є комунальний водоканал Дніпра. І йому абсолютно все одно, який тариф і яка якість води буде у жителів Новомосковська.

І хоча новомосковський водоканал є оптовим покупцем і споживачем води з обласного центру, тобто знижує тамтешньому водоканалу операційні витрати на роботу з індивідуальними споживачами, вони встановлюють для нас ціни, виходячи зі своїх інтересів. Це монополія, отже можна не паритися за ціною, можна її не зменшувати навіть за параметрами якості. Труба одна, ну й «піди на ринку поторгуйся». Ні з ким торгуватися. Люди сьогодні, на жаль, не в змозі купити питну воду в магазині, тому що ціна на неї стає дорожчою за молоко. Взагалі це світова тенденція, води не вистачає і вода дорожчає всюди. Якраз тому нам сьогодні потрібно сконцентрувати всі зусилля для того, щоб реалізувати проєкт поновлення водопостачання Новомосковська. Мені здається, що питання пов’язане з водою має бути на першому місці.

– Зараз у нас є Ви – діючий народний депутат – і Ви кажете, що ось ця робота, колосальний обсяг якої насправді ніхто не бачить, вона вже зроблена, принаймні певна її частина. Я вас правильно зрозуміла?

– Так. Я розумію, що місто Новомосковськ не цікавить проблема водозабезпечення Гвардійського, Черкаського та Губинихи, але тим не менш, там така ж проблема з водопроводом. І ми її пробили, в цьому році процес заміни труби вже пішов. Думаю, закінчимо до кінця цього року. Пробивати проєкт для Новомосковська нам ще доведеться в майбутньому.

Багато містян напевно спитають, чому почали з того водопроводу, а не з нашого? Тут відповідь проста. У військових містечках базуються військові частини, там постійно йде ротація – військовослужбовці переміщаються в зону бойових дій, але станом на сьогодні, обслуговуючий їх райводоканал вже фактично банкрут, а експлуатують вони водопровід, який колись дуже давно належав Губиниському цукрозаводу, а сьогодні повністю вийшов з ладу. І подача води військовим проводиться, умовно кажучи, погодинно. І тиску вистачає тільки, щоб дотиснути воду до першого поверху п’ятиповерхівки. Тому й почали з військових містечок, оскільки вони стоять на межі екологічної катастрофи. А це, все-таки, наша українська армія.

Але я хочу, щоб містяни розуміли, приклад реконструкції районного водоканалу – це приклад того, що ми знаємо, як це робити, з чого починати, які проблеми вирішувати спершу, а які – потім. І за таким самим принципом ми будемо реалізовувати проєкт в Новомосковську.

За матеріалами SAMAR MEDIA

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *