Щоб доторкнутися до зiрок

«Цей голос змусив мене йти крiзь терни… Вперед, не зупинившись нi на крок! Мiй шанс – вiн мiй! Хто з дороги зверне, нiколи не торкнеться до зiрок!»

Таку, чимось фантастичну, чимось романтичну, чимось поетичну мету поставила перед собою ця романтично красива, поетично талановита й фантастично цілеспрямована Юлія Базя – педагог, поетеса і молода мама з Перещепиного.

Народилася у звичайній щасливій радянськiй родині службовців дівчинка, ім’я якій дали Юлія. Мати Наталія Дмитрівна та батько Сергій Iванович виховували в дівчинки повагу до старших, любов до друзів і рідних, шанобливе ставлення до природи та оточуючого середовища. Від самого дитинства Юлія чітко знала, яку професію вона обере, – це професія вчителя, адже давати дітям знання, направляти їх на правильний шлях у житті – її покликання.

Після закінчення Перещепинської школи № 1 вступила на філологічний факультет Харківського університету, по закінченню якого одразу ж повернулася до стін своєї рідної школи працювати вчителем української мови та літератури. Через декілька років Юлія йде в декретну відпустку, але незабаром знову повертається до роботи і вирішує здобути другу вищу освіту за спеціальністю «логопед-дефектолог». Будучи авантюристкою та тією жінкою, яка не всидить на одному місці, Юлія відправляється до Полтавського педагогічного університету, аби згодом стати логопедом-дефектологом, щоб мати можливість допомагати дітям з обмеженими можливостями, дати їм шанс бути також щасливими.

На посаді вчителя Юлія почувається у своїй тарілці. Вона користується повагою серед батьків, вчителів і дітей, повністю віддає себе справі, із завзяттям готує одинадцятикласників до ЗНО з української мови та літератури, але максимальну увагу приділяє розвитку творчих здібностей учнів. За 2016-2017 навчальний рік шестеро її учнів зайняли призові місця у Всеукраїнських мовно-літературних конкурсах. Це лише початок, і вона не збирається зупинятися на досягнутому. «Намагаюся бути толерантною, вихованою, цiлеспрямованою, постiйнойно самовдосканалююся, бо не хочу заiржавiти, – впевнена Юлія Базя. – Дотримуюся такого життевого правила: «Нiколи не вступайте в дiалог з дурнями. В такому разi ви опуститеся до їхнього рiвня, де вони задавлять вас своїм досвiдом».

У вільний від роботи час Юлія Базя пише вірші. В її творчому доробку понад 300 віршів різної тематики. Незабаром планує видати власну збірку поезій і продовжувати писати, бо в поезіях відкривається її душа. До речі, за добірку віршів, надісланих на творчий конкурс «Берегиня України», Юлія Базя нагороджена грамотою та орденом «Берегиня України», які їй вручив перший Президент незалежної України Леонід Кравчук.

Ще Юлія дуже полюбляє вечорами вишивати ікони хрестиком або в’язати, також вміє гарно малювати, бо цей дар передався їй від дідуся. Окрім цього, велику увагу приділяє вихованню свого сина Олександра, який обов’язково стане патріотом своєї країни, буде захисником родини, розумітиме цінність життя та розвиватиме в собі найвищі моральні якості.

Найбільша цінність для Юлії – це її син, батьки, сестра Анастасія, друзі та рідні. Адже саме ці люди з нею завжди поруч пліч-о-пліч, надихають на нові звершення, дають стимул йти вперед, боротися, не здаватися, допомагають злетіти, коли це буває надто складно. Юлія переконана, що тільки маючи надійний тил, тобі не страшно те, що чекає попереду. Головне – впевнено, цілеспрямовано, вперто і сміливо. «У сміливих щастя завжди є!» – впевнена справжня українська берегиня.

Iван ПАВЛОВ

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *