• життя в Україні

Шваброю в стелю

Я, напевно, нудна людина, але мене зовсім не цікавить, які такі записи розмов із президентом робив біглий Онищенко, куди їздила й куди не їздила якась Савченко, чому нардепи зціпивши зуби дали згоду на абсурдні звинувачення на адресу колеги Новинського, при цьому най-найпатріотичніша партія Коломойського «Укроп» не голосувала з цього питання. Це все – ігри у «велику політику» зажерливих «великих політиків». Нас, звичайних людей, все це метушіння не стосується. Ну хіба що, коли вже зовсім нудно довгими зимовими вечорами, можна клацнути телевізором і смачно плюнути в екран, на якому демонструється чергова «основоположна» дискусія тих із цими ні про що. І навіть якщо в ході гарячої суперечки хтось комусь стукне по голові, від мене оплесків він не дочекається. Набридло.

Набридло жити у двоповерховій країні, в якій люкси другого поверху займають тисяча-інша небожителів із політико-олігархічної тусовки, а в загальних бараках першого поверху тісняться 40 мільйонів знедолених громадян. Ми, звичайно, час від часу стукаємо їм шваброю в стелю, мовляв, закінчуйте там свій банкет, жити заважаєте. Але хіба вони нас чують?

Ні, окремі проблиски здорового глузду пробиваються навіть в головах у найвищого начальства. Нещодавно наш найголовніший прем’єр-міністр так і сказав на засіданні Кабміну: «У всіх уже в печінках сидять реформи, які починаються й ніколи не завершуються». І ще смачно додав: «В Україні найбільший дефіцит – дефіцит майбутнього». Сподіваюся, що ми майбутнє розуміємо майже однаково – мирна, спокійна та чесна у ставленні до своїх громадян держава? Якщо так, то я готовий боротися з цим дефіцитом, і насильно вкладати його в голови всіляких чиновників.

Проте, боюся, що й майбутнє ми розуміємо зовсім по-різному. Їм би, щоб народ не нервував, допомогти народу з роботою, з зарплатою, з розумними податками, щоб «і вовки ситі, і вівці в міру стрижені». Однак, дивишся проект бюджету і прийняті законопроекти, і розумієш, що навіть мінімальну зарплату в 3200 гривень уряд так перекрутив, що користі від неї від сили буде для 5% населення, а на інших тільки звалять додаткову ношу зростаючих податків і цін. Бачиш, яких пільг позбавляють аграріїв, і розумієш, що помруть наші села десь на шляху в щасливе європейське майбутнє.

Як казав відомий у минулому поет і бард Окуджава: «умным быть хлопотно, дураком – плохо. Нужно что-то среднее, да где же его взять?».

Ваш Мартин КАПУСТА

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *