Чому я голосую за Вадима Нестеренка

Бут Анатолій Пантелійович, голова Спаської сільради з 2006 до 2014 рр.:

Двічі поспіль односельчани обирали мене сільським головою. На цій посаді я пропрацював вісім років. Чесно кажучи, попередніх народних депутатів навіть не запам’ятав. Але мені дуже приємно було працювати з Вадимом Григоровичем Нестеренком. Перш за все, це людина слова. Якщо щось сказав – докладе всіх зусиль, щоб допомогти. І навіть якщо щось не виходить, скаже про це прямо, відверто. За час каденції Вадима Нестеренка сільський бюджет збільшився більше ніж у п’ять разів – з 850 тис. грн до 5 млн. Коли я був сільським головою було дуже важко розвивати соціальну сферу та інфраструктуру села, а тепер такі можливості з’явилися. Незважаючи на величезні труднощі, ми в тісній співпраці з народним депутатом відновили роботу дитячого садка, змогли завершити газифікацію села. Я дуже вдячний за це Вадиму Нестеренку.

Ще однією дуже важливою рисою Вадима Григоровича вважаю те, що він не боїться йти до людей, вислуховувати їх, підказувати шляхи розв’язання наболілих проблем. Так було під час нещодавньої спроби рейдерського захоплення землі на території сільради. У всьому розібралися, склали необхідні документи, вжили всіх можливих заходів. І зараз багато жителів Спаського свідомо підтримують Вадима Нестеренка і безумовно хочуть, щоб він продовжив свою роботу як народний депутат чергового скликання.

Закабуніна Ірина Миколаївна, лікар загальної практики Губиниської амбулаторії (Новомосковський район), в. о. завідувачки амбулаторією:

– В рамках реформи за амбулаторією закріпилося приблизно 4,5 тис. жителів, і я впродовж трьох років неодноразово чула від пацієнтів слова вдячності на адресу народного депутата Вадима Нестеренка. До нього завжди можна звернутися, він завжди вислухає, допоможе і ніколи нікому не відмовить. Коли знадобилося зробити в амбулаторії косметичний ремонт, ми звернулися до місцевих фермерів, і вони допомогли, але теж не без участі Вадима Григоровича. З його допомогою в Губинисі заасфальтовані вул. Жовтнева і вул. Миру, відкрито два дитячих майданчики, відремонтовано БК. До речі, до втручання Нестеренка БК був у дійсно жалюгідному стані, а тепер – дивіться, яка краса! Тут проводяться фестивалі, конкурси, тут займається в гуртку одна з моїх дочок.

На день самоврядування і на 8 березня Вадим Григорович приїжджав до нас у село, нагороджував за трудові досягнення. А кожна жінка отримала від нього подарунок, навіть моїй дитині він презентував коробку цукерок. Було дуже приємно і несподівано. Раніше такого ніколи не було.

Хоча мій виборчий округ за пропискою знаходиться в Дніпрі, я буду голосувати тут за відкріпним талоном. І, звісно, віддам свій голос за Вадима Григоровича Нестеренка.

 Мешко Костянтин Віталійович, директор Новомосковського історико-краєзнавчого музею ім. П. Калнишевського:

– Особисто з народним депутатом Вадимом Нестеренком я не знайомий, але співпрацюємо ми з 2016-го р. Наш перший спільний проект – видання книги про історію новомосковського Свято-Троїцького собору, яку ми написали спільно з дніпровським архітектором Олександром Харланом. Почали її писати в 2013-му р, а після закінчення роботи я зрозумів, що написати книгу це тільки половина, а може й третина справи. Потрібні були гроші на видання. Ось тоді до нас звернувся представник благодійного фонду «Твiй рiдний край» з пропозицією виступити спонсором проекту, і в 2016-му р., до дня міста Новомосковська книга побачила світ.

Виключно цікавим став ще один наш спільний проект, в рамках якого вздовж центральної вулиці міста на інформаційних стендах (точніше сітілайтах) були розміщені спочатку портрети знаменитих діячів Присамар’я козацьких часів, потім видатних людей більш пізнього часу. У третій серії проекту були новомосковці, загиблі в Афганістані і, нарешті, у четвертій – герої АТО. Працюючи в музеї вже восьмий рік, не пригадаю раніше настільки цікавих і масштабних проектів.

Підсумовуючи сказане, зазначу, що за роки своєї каденції Вадим Нестеренко показав себе відповідальним політиком, небайдужим до долі рідної землі, готовим пропагувати і дбайливо зберігати історичні цінності Присамарського краю. А саме так і повинно бути.

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *