• цікаві факти про школу

Чому фінські школи – найкращі у світі?

Освітня реформа розпочалася в Фінляндії 40 років тому. Весь цей час система прагне одного – домогтися максимальної відповідності освіти часу, в якому житимуть і реалізуватимуть себе майбутні випускники. В цьому плані фіни ніби зазирають у майбутнє, передбачаючи, що  саме знадобиться людям завтра, яким буде психологічний портрет громадянина через 10-20 років, які знання допоможуть ставати успішними, а які – ляжуть у свідомості мертвим тягарем, дарма забравши час дитинства школярів і зусилля педагогів.

У свідомості наших співвітчизників подекуди ще постає образ класичної радянської школи, коли ми могли запам’ятати колосальні обсяги інформації на все життя, й через десятки років після випуску з легкістю допомагаючи дітям та онукам зі шкільними завданнями. Ті, хто поділяє таку думку, скептично ставляться до будь-яких реформ як до таких, що надто полегшують навчання. Але як тоді найбільш реформаторські та несхожі на школи нашого дитинства фінські заклади випускають учнів, які майже десять років займають лідируючі позиції в головному світовому моніторингу PISA (Міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень учнів)? Спробуємо розібратися…

  1. Фінська школа – для дітей та з повагою до дітей

Діти майже завжди одягнені по-спортивному – в джинси, футболки, кросівки. І тільки по святкових днях на важливі заходи вони надягають костюми, сукні, черевики й туфлі. Всі – і вчитель, і учні – під час уроку сидять на килимі в колі. Ніяких рядів, парт. Столи й дошки використовуються тільки для якихось творчих завдань. Тут не женуться за видимістю й вважають, що дитина повинна почуватися максимально комфортно, щоб зосередитися на навчанні.

У Фінляндії немає першого шкільного дзвінка, урочистої лінійки та квітів учителям. Далеко не всім зрозуміла суть формальних заходів, ми часто робимо це за звичкою, втрачаючи час. Свою повагу та прихильність учні та вчителі виражають обопільно в повсякденному поважному та цікавому дружньому спілкуванні.

Учитель там не перебуває у позиції зверху та не є незаперечним авторитетом. Учні можуть не погоджуватися з учителем або відмовитися відповідати на його питання. Педагог там, скоріше, ведучий процесу, а не носій знань, які він передає учням. При цьому статус учителя в суспільстві – дуже високий. Адже надихнути, зацікавити дітей у навчанні – набагато складніше, ніж провести урок за програмою, виступаючи з позиції сили.

  1. Вивчати «явища», а не предмети

Замість звичних нам предметів, за основу береться певне явище та розглядається з боку різних наук. Причому, це теми не тільки з програми, але й за пропозицією самих учнів.

Ось як це відбувається на прикладі такого явища, як міграція. Спочатку розглядається соціологічний аспект цього явища, потім підключається географія – звідки приїхали ці люди, що там за клімат, рельєф, флора і фауна? Далі додається історія – а що відбувалося в цих країнах раніше? І що може статися в майбутньому? Які інші події в історії були пов’язані з масовим переміщенням людей на великі відстані? Далі беремо економіку, культуру та розглядаємо ці чинники теж. І так щодо найрізноманітніших важливих, іноді гострих тем. На одну тему відводиться шість тижнів, і вона вивчається за допомогою різних дисциплін.

Чому це доречно? Фінські вчителі наголошують, що  не прагнуть заперечити стару систему, просто вони концентруються на тому, що теперішні діти житимуть зовсім в іншому світі й ми не знаємо в якому – так усе швидко змінюється! Тож головна мета школи – навчити не якихось предметів, а навчити вчитися(!). Сучасній людині це знадобиться ще безліч разів, адже сфера необхідних для життя та роботи знань стрімко поширюватиметься й після школи, варто вміти адаптуватися! Коли діти самі обирають тему – вони зацікавлені, вони бачать взаємозв’язок наук у реальному житті, підходять до проблеми комплексно (це взагалі особливість мислення молодого покоління, так вони краще запам’ятовують інформацію).

  1. Навчання для життя, а не для медалі

Фіни кажуть: «або ми готуємо до життя, або – до іспитів. Ми обираємо перше». Тому іспитів у фінських школах немає. Контрольні та проміжні тести – на розсуд вчителя. Існує тільки один обов’язковий стандартний тест після закінчення середньої загальноосвітньої школи, причому, вчителі не дбають про його результати, ні перед ким за нього не звітують і дітей спеціально не готують: що є, то й добре.

У фінській школі вважають, що головне – щоб усі одержувані дітьми знання були нерозривно пов’язані з життям і були затребувані в ньому. Тутешні дітлахи з дитинства знають, що таке портфоліо, контракт, банківська карта. Уміють вирахувати відсоток податку на отриманий спадок або зароблений в майбутньому дохід, створити сайт-візитку в Інтернеті, прорахувати ціну товару після кількох знижок, або зобразити «розу вітрів» на даній місцевості. А якщо для вступу в університет потрібно вивчити складні формули та більш вузький теоретичний матеріал – підліток підготується до цього, адже певна база є, усвідомлення власних талантів і цілей теж. Врешті-решт у нас навіть відмінники часто займаються з репетитором перед ЗНО, просто тому що шкільна програма, скажімо, з історії не залишається цілком в пам’яті з 5-го класу, все одно доведеться перечитати матеріал. Але тоді виходить, що в 5-му класі у свій час просто змарнували безліч годин, коли можна було не заучувати дати, а виховати в собі певне розуміння причин і наслідків, особисте ставлення до історичних подій?

  1. Школи не конкурують між собою

Ідея рівності фінської шкільної системи підтримує переконання, що у всіх дітей спочатку є хороший старт в житті, а що відстає учневі завжди буде надана всебічна підтримка. Це означає не тільки мінімум відмінностей серед учнів, але також мінімум відмінностей між школами.

Це означає, що навіть в соціально та економічно неблагополучних районах рівень шкіл точно такий же, як і в заможних районах країни.

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *