Чи можуть мешканці Новомосковщини залишитися без медичної допомоги?

Сьогодні в об’єднаних громадах лоб у лоб зіткнулися дві реформи — децентралізації та медицини. Спробуємо на прикладі Новомосковської центральної районної лікарні (ЦРЛ) розібратися з наслідками.

І реформа децентралізації, і медична реформа самі по собі несуть багато позитивного, але реформи — це завжди експеримент. І коли його починають впроваджувати в життя, з’ясовується, що «гладко було на папері, та забули про яри».

Сьогодні ситуація в Новомосковському районі складається у такий спосіб, що через декілька місяців жителі двох нещодавно створених об’єднаних громад — Перещепинської та Піщанської — можуть залишитися без вторинного рівня медицини. Простіше кажучи, не зможуть скористатися послугами районної лікарні. Чому? Давайте розбиратися.

Арифметика лікарні

Ми знаємо, що на первинному рівні охорони здоров’я (амбулаторія та сімейний лікар) впроваджена формула «гроші ходять за пацієнтом», тобто фінансування йде безпосередньо з Києва від Національної служби здоров’я. Гроші, чесно кажучи, дуже маленькі. Їх вистачає на зарплати та комуналку, проте на розвиток, закупівлю діагностичного обладнання, ремонти кошти повинні виділяти місцеві бюджети. До реформи децентралізації гроші давав район, сьогодні ж амбулаторії — зона відповідальності місцевих громад (ОТГ).

До медицини вторинного рівня (лікарні зі стаціонарами та операційними) реформа, можливо, дійде у 2020-му році. Орієнтовно держбюджет виділить 1300 гривень на лікування одного хворого. Самі розумієте, що ця цифра смішна, у випадку складних операцій і хвороб її вистачить хіба що на день лікування. Та й щоби когось вилікувати, лікарня повинна закуповувати нову апаратуру, витратні матеріали до неї, медикаменти, платити зарплату лікарям, оплачувати воду, тепло й електроенергію. Сьогодні ситуація з фінансуванням лікарень навіть краща, ніж буде в перспективі. Краща, але швидко скочується в серйозну фінансову кризу.

Для прикладу, плановий оптимальний бюджет Новомосковської ЦРЛ на цей рік становить 109 мільйонів. Державна медична субвенція лікарні на рік — усього 44 мільйони. Вона розраховується не з потреб ЦРЛ, а за формулою, з огляду на кількість жителів району, яких 72 тисячі. Щоби ви розуміли, держсубвенції не вистачає навіть на фонд оплати праці працівників лікарні. Потрібно звільняти медиків. А на операції та найнеобхідніші ліки грошей немає взагалі. Немає щонайменше 7 мільйонів на енергоносії, 6 мільйонів на рік на найнеобхідніші медикаменти, які пацієнти самі купити не зможуть. Це кисень у балонах, який хворий із собою не принесе, це препарати для наркозу, сьогодні одна ампула промедолу коштує 200 гривень. Це препарати для дезінфекції, без яких жодна лікарня працювати не може. Це перевірка й обслуговування обладнання, адже всі ми хочемо отримати з лабораторії якісні аналізи.

Як же лікарня взагалі працює?

— ЦРЛ завжди спільно фінансувалася приблизно 50 на 50 — за кошти медсубвенії та районного бюджету, — пояснює головний лікар районної лікарні Вадим Михайлюта. — Завдяки позиції районної влади, на сьогоднішній день лікарні виділили гроші з районного бюджету, у сумі збирається приблизно 70 мільйонів. Цього мало. Але, принаймні, вистачить на те, щоби виконувати функції лікувального закладу. Але ж має бути розвиток, придбання сучасного обладнання, інакше лікарня зупиниться, не зможе надавати якісні медичні послуги.

Тепер рахуйте: у процесі реформи децентралізації з ведення новомосковської районної влади пішли дві ОТГ і забрали із собою свої податки, які раніше надходили до районного бюджету. Тільки одна Піщанська ОТГ — це 30 % жителів району, і на третину зменшилися можливості району. Значить район уже не може повноцінно дофінансувати лікарню.

Що робити? За логікою речей свій фінансовий внесок в утримання та розвиток ЦРЛ повинні вносити й ОТГ, пропорційно кількості мешканців. Але керівництво об’єднаних громад робити цього не хоче.

— Ви зверталися до керівництва ОТГ? Пояснювали ситуацію? Показували розрахунки? — запитуємо в головного лікаря ЦРЛ?

— Звісно звертався, і не раз. Пояснював керівникам ОТГ необхідність спільного фінансування. Ми робили розрахунки — від мінімального до максимального. Я писав листи. Нас нібито й чують, але ОТГ грошей не дають, — каже Михайлюта. — Я вже готовий до того, щоби йти пояснювати ситуацію безпосередньо жителям громад. Щоби люди розуміли, від кого залежить їхнє лікування. Щоби не доводити ситуацію до тієї крайньої точки, у якій я змушений буду дивитися — з якої громади прийшов хворий? Якщо з тієї, яка не бере участь у фінансуванні загальної районної лікарні, то ми змушені будемо виставляти людині окремий рахунок.

У нас немає грошей навіть на вивезення сміття, на обслуговування медичного обладнання та апаратури, на медикаменти та продукти харчування. Немає грошей на витратні матеріали, на марлю, бинти, плівку для рентгену. Тільки на найнеобхідніші медикаменти потрібно приблизно 500 тисяч гривень на місяць. Усі розрахунки я передавав керівництву ОТГ, там усе до копійки розписано. Ми перший квартал прожили тільки завдяки тому резерву, який збирали заздалегідь, передбачивши цю ситуацію. Без нього ми б уже місяць тому зупинилися.

Ви розумієте масштаб проблеми? Якщо керівництво ОТГ буде й надалі ігнорувати фінансування райлікарні, то виходів із цього глухого кута залишиться тільки два. Або лікарня зупиниться й закриється, або вона не буде обслуговувати жителів Піщанської та Перещепинської громад.

— Я чую думку від ОТГ, що «куди та ЦРЛ дінеться, буде працювати, у нас свої плани та свої гроші, а районну лікарню нехай хтось інший фінансує». Це неправильна думка, «когось іншого» немає й не буде. А коли й самого району не буде, будуть лише ОТГ, які хочуть — дають гроші, не хочуть — не дають, жителі залишаться взагалі без медичної допомоги, — міркує Михайлюта.

Чи є перспектива?

– Сучасна медицина повинна бути високотехнологічною, зараз інші протоколи лікування, інша техніка та технології, це все дуже дорого. Зараз не можна діагностувати й лікувати без високоточної апаратури, — розповідає головний лікар. — Наша лікарня на 80 % оснащена такою технікою, але цифра не зовсім точно відображає ситуацію — деяке обладнання потрібно міняти, воно відпрацювало всі допустимі терміни амортизації. Ось якби в нас у ЦРЛ був комп’ютерний томограф, ми б мали повний діагностичний цикл. Тоді не потрібно буде з підозрами на інсульт, на онкологічні захворювання, зі складними політравмами направляти хворих до обласного центру. В ідеалі таким томографом могли б користуватися не тільки жителі району, а й міста Новомосковська. Можна все діагностувати на місці, і це дало б і медичний, й економічний ефект. Але найбюджетніший томограф коштує 15–16 мільйонів гривень, а треба ж купувати з перспективною, більш новий і сучасний, щоби він відповідав усім зростаючим вимогам діагностики та медичних протоколів. Такий комп’ютерний томограф в ідеалі треба було б купити вскладчину району, місту та ОТГ. Але для цього потрібен центр прийняття рішень, потрібно розуміти проблему і вміти домовлятися, думати не тільки сьогоднішнім днем, а й на роки вперед.

Ось це і є та проблема, яку поки не побачили, ризики якої не оцінили автори реформи децентралізації. З появою ОТГ з’являється проблема «моя хата з краю». Без господаря виявляється загальне районне майно, уся його інфраструктура — лікарні, дороги, трубопроводи. Кожна громада цікавиться насамперед тим, що на її території, де вона освоює свої бюджети. А лікуватися де? Хто добровільно віддасть кошти на розвиток ЦРЛ? Виходить, що рухаючись уперед шляхом створення ОТГ, ми залишили позаду те, що вкрай необхідно сільському жителю.

Про цю проблему рік тому говорив народний депутат Вадим Нестеренко, який пропонував створити максимально велику громаду майже в рамках району. Тоді бюджету ОТГ вистачало б не тільки на утримання, а й на розвиток райлікарні і в неї був би шанс стати центром госпітального округу, що дозволило б отримувати суттєве додаткове фінансування з держбюджету. Тоді до депутата не прислухалися, усім захотілося бути самостійними, мати й витрачати нехай і маленькі, але свої бюджети. Чи не вийде в підсумку так, що банальна пневмонія або апендицит стануть у нас у районі летальними хворобами? Хоча потенціал ЦРЛ дуже великий.

— У нас у ЦРЛ є унікальне для регіону відділення оториноларингологічної допомоги, ми проводимо патологоанатомічні дослідження, гістологічні на онкопатологію, є лабораторія ВІЛ-СНІД, — розповідає головний лікар Михайлюта. — Ми проводимо приблизно 150 лапароскопічних операцій на рік, які робляться через маленький розріз і людина встає на ноги вже на наступний день. На базі реабілітаційного відділення в нас респіраторний центр для лікування важких вірусних пневмоній, у якому обслуговуються жителі й Магдалинівського району, і Новомосковська. Тільки за цей сезон пролікували 119 таких хворих. У таких захворювань середній відсоток летальних результатів — 8–9 %, а ми не змогли врятувати тільки одного хворого через його дуже пізнє звернення по допомогу. Лікування цих хворих проводиться з використанням апарату штучної вентиляції легенів, який у нас з’явився завдяки районній адміністрації та районній раді буквально напередодні цього епідсезону.

Адже можна зробити з районної лікарні дійсно сучасну та ефективну медустанову. Жителям об’єднаних громад така лікарня дуже потрібна. А ось чи потрібна вона керівництву ОТГ?

Віталій ШИЛОВ

Для справки

Стаціонарну допомогу в Новомосковській ЦРЛ щорічно отримує понад 2760 мешканців Піщанської об’єднаної громади, з яких приблизно 660 — діти. Оперується приблизно 380 осіб на рік, лікується від важких форм пневмоній — приблизно 100, від інфарктів та інсультів понад 70 осіб щорічно.

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *