Холодильники й телевізори

Можна в житті здійснювати подвиги. Іноді навіть потрібно їх здійснювати, якщо ти захищаєш Батьківщину, жертвуєш собою заради близької людини, рятуєш своїх дітей. Подвиг — це кульмінація життя. Але вся решта життя не може бути подвигом, вона складається зі звичайної роботи, звичайної сім’ї, звичайних звичок і захоплень. Я це до чого з таких банальностей почав? До того, що майбутні вибори, які відбудуться в неділю, багато агітаторів намагаються піднести вам, як абсолютно обов’язковий і необхідний ваш особистий подвиг. Закликають — проголосуй за того чи за цього, навіть якщо ти проти обох кандидатів. Зроби над собою насильство, але проголосуй за майбутнє України. А далі починають нудно доводити, що саме їхній кандидат — це і є майбутнє. Я таку агітацію не сприймаю. Я взагалі не сприймаю ніяку агітацію, тому віддав телевізор сусіду.

Розумна поведінку на виборах — це замучити себе простими питаннями. Дуже простими. Про те, як сьогодні живе твоя сім’я, що в тебе в холодильнику, скільки тобі платять, чи можеш ти взяти кредит, у який виш може вступити твоя дитина? Чим простіше питання — тим краще, тоді ти можеш відповісти на нього чесно, без гасел, без ідеологічної мішури.

Є такий старий жарт високочолих політологів, що на кожних виборах йде битва «холодильників проти телевізорів». «Холодильниками» вони гидливо називають тих, хто думає животом, піклуючись про свій особистий добробут. Ну, а «телевізорами» називають тих, хто нібито голосує головою (хоча, насправді — вухами, на які так зручно розвішувати передвиборчу локшину). Першу категорію агітатори називають «бидломасою», другу — просвітленим і громадянським суспільством. Так ось, усе це брехня.

Навіть не буду відсилати вас до відомого персонажа Булгакова, знайомого вам за книгами та кіно, Шарікова. Хоча Шаріков — майже ідеал громадянина пост-революційної епохи. Він знає всі гасла, беззавітно пристосовується до цих гасел і в потрібний час може їх переконливо прогавкати. Справа зовсім в іншому. Благополучна держава — це держава, яка складається з благополучних людей. Держава, у якій усі на постійній основі затягують паски заради світлого майбутнього — це системно хвора держава. Повторюся, що в житті завжди є місце подвигу, але це не скасовує права людей на просто життя.

Ось і ви сядьте 20-го числа зручніше за стіл, можете взяти ручку й папір, а потім спробуйте звести баланс вашого сьогоднішнього життя в нашій сьогоднішній державі. Що в кожного з вас вийде, не знаю. Так мені і знати не обов’язково, адже голосувати будете ви.

Якщо чесно, мене сьогодні більше хвилює не майбутній президент, а майбутній газ. Точніше — тарифи на нього. Не встигли нас порадувати тим, що газ подешевшає на цілих 20 копійок з 1-го травня, як раптом з’ясовується, що, швидше за все, не подешевшає, а подорожчає. Відомство Коболєва раптом заявило, що ціни будуть ринковими і крапка. Прем’єр Гройсман у відповідь скипів: «Або НАК Нафтогаз України встановлює ціну нижче 8,55 гривень за кубометр з 1-го травня й повідомляє про це всім українцям до 24-го квітня, або я ініціюю відставку керівника «Нафтогазу». Як ви думаєте — хто кого? Гройсман Коболєва або Коболєв Гройсмана?

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *