Травник від Бога та у спадщину

Олександр Кирилович Бондаренко, фітотерапевт зі Знаменівки, може безпомилково визначити понад тисячу лікувальних трав, місця їх зростання, способи застосування та методику лікування від багатьох хвороб

Народився в 1937-му році на Миколаївщині. Батько, що прожив 102 роки, воював із німцями й  у Першу Світову в складі козацької сотні, і в Другу, куди пішов добровольцем. У Другій Світовій загинули три брата Олександра Кириловича. Мама до революції працювала кухарем у поміщика, потім із батьком у лісництві. Вони прекрасно розбиралися в лікувальних властивостях рослин і були добре знані, як хороші цілителі.

«Мама була ще сільською повитухою, не тільки приймала пологи, а й робила заборонені тоді аборти. Треба віддати їй належне — за весь час жодного нещасного випадку. Як водиться, я допомагав батькам і в 11 років уже знав набагато більше назв і властивостей трав, ніж наша шкільна вчителька з ботаніки», — згадує знаменівський травник.

— Олександре Кириловичу, охарактеризуйте в загальних рисах призначення травника або фітотерапевта.

— На моє тверде переконання, кількість хвороб із кожним роком не тільки не зменшується, а і зростає, а традиційна медицина спочатку бореться з наслідками хвороби, а не намагається з’ясувати їх причини. Наприклад, онкологія — це хвороба, яка виникає не, як прийнято вважати, на клітинному, а на енергетичному рівні — з усіма наслідками, що випливають, або чому я можу, а в наддержавах не можуть лікувати цукровий діабет, яким страждає понад 50 мільйонів осіб? Традиційний інсулін і подібні препарати не рятують нещасних від ампутації кінцівок, ниркової недостатності, сліпоти тощо. Тим більше, за відсутності фармоконтроля з боку держави, «пустушками» або підробленими медикаментами зараз переповнено багато лікарень і аптек… Тому люди й не хочуть вакцинуватися! Крім того, наші лікарі не можуть навіть виписати рецепт на необхідний препарат. Щодо цього мої друзі, які живуть у Німеччині, кажуть, що там без рецепта лікаря навіть вітамін «С» не видадуть. У нас же, завдяки рекламі, ми смертельно хворі таблеткоманією, коли у разі найменшого нездужання жменями ковтаємо узаконені отрути у вигляді традиційних таблеток.

 — Наприклад, від горезвісного діабету серед ваших пацієнтів є зцілені?

— Є така рослина — конюшина лугова, у нас її відносять до квітів і називають котиками. Давно знав, що вона добре підтримує глюкозу крові, але щоби реально — до порятунку життєдіяльності… Словом, у матінки мого знайомого через діабет ампутували одну ногу й ось-ось повинні були другу. Лікарі бачили її порятунок тільки в цій конюшині, яка, за їх твердженням, зростає на Кавказі. Я її повіз у найближчу посадку, нарвав мішок цих котиків, приготував фітопрепарат і не тільки врятував другу ногу жінці похилого віку, але, можна сказати, і життя.

 — Так, по-вашому, панацея від усієї цієї фармацевтичної вакханалії — це трави?

— Не чекайте позитивної відповіді — панацеї від усіх хвороб навіть серед трав не існує! На жаль, приречених не врятує навіть унікальна в природі медунка, яка містить усю таблицю Менделєєва, чи не менш насичена корисними елементами водорість спіруліна. До таких можна віднести й доморощені звіробій, шабельник болотний і звичайну річкову ряску. До речі, наявність на поверхні водойми ряски — безпомилковий показник чистої, без найменших шкідливих домішок, води. Загалом, будь-яка трава лікує одні хвороби й одночасно провокує інші. Наприклад, на основі звіробою розроблений унікальний препарат «Новоіманін», що прекрасно загоює опіки четвертого ступеню. Водночас, чоловікам звіробій показаний лише після репродуктивного віку, оскільки він пригнічує дозрівання й рухливість сперматозоїдів. Треба знати особливості всіх трав. Словом, народна медицина тим і відрізняється від традиційної, що працює з окремою людиною.

— Мені здається, що фітотерапія багатьох відлякує тривалістю лікування.

— Мало відома трава червона щітка рятує жінок від безпліддя. Мало того, що лікування цієї травою ефективніше штучного запліднення, трава в рази дешевша, що зараз важливо. Але тут проявляється інша наша хвороба — хочу все відразу і швидше. При фітотерапії це практично виключено — потрібно набратися терпіння. Не дарма ж наші предки говорили, мовляв, поспіх потрібен лише під час лову бліх!..

— Скільки років Ви професійно займаєтеся фітолікуванням? Пам’ятаєте перших пацієнтів?

— Важко сказати, скільки загалом, але професійно років сорок. За порадою родича-моряка, після восьмирічки вступив у морську школу, але там не склалося. Подався працювати на рудні кар’єри Кривбасу, потім на будівництво Баглійського коксохіму. Жили в бараках. Контингент, прямо скажу, пиячив. Бачачи, як важко доводилося їм вранці вставати на роботу, вирішив полегшити бідолахам існування. Неподалік росла малина, крутий відвар із листя якої дуже здорово виводить з організму залишковий алкоголь. Прокидався до підйому, рвав листя й заварював у звичайному відрі, вміст якого тут же випивався. Через півгодини мої врятовані від важкого похмілля пацієнти з просвітленими обличчями йшли на зміну.

 — У вашому лікарювальному арсеналі тільки фітотерапія?

— Паралельно з травами в молодості серйозно захопився тибетської медициною та вченням Авіцени. Крім того, оволодів біоенергетичним скануванням, тобто, зчитуванням руками інформації з біополя пацієнта, за допомогою якого ставив практично безпомилковий діагноз. У такий спосіб продіагностував і травами вилікував чимало людей, зокрема керівників підприємства, де тоді працював.

Останнім часом усе більше переконуюся в ефективності лікування деяких хвороб травами сукупно з герудотерапією (п’явками). Результат іноді перевершує всі очікування.

 — У травників є улюблені місця для збору рослин?

— Як правило, у кожному регіоні виростають унікальні трави, здатні лікувати. За багато років я пішки обійшов і досконально дослідив, описав, сфотографував цілющі рослини багатьох областей. Усе це зведено у фітоатлас, яким користувався у своїй лабораторії і, який актуальний донині. Зібрані мною 400 видів трав, перш ніж потрапити до пацієнтів, я піддавав ретельній ідентифікації, а також хімічним, радіаційним аналізам і перевіркам на наявність у них токсинів. Після цього їх у будь-який момент міг узяти на перевірку який завгодно перевіряючий орган. І брали, і ніколи нічого поганого не знаходили.

 — Не хотілося отримати медичну або біологічну освіту?

— Своє ставлення до сучасної медицини я висловив. Що ж стосується іншої освіти, то я її отримав, закінчивши в 1986-му році Київський інститут нетрадиційної медицини.

 — Судячи з безлічі целофанових пакетиків із травами, у свої 82 роки Ви ще при ділі…

— Від активного лікарювання вже відійшов. Лікую лише тих, хто сильно потребує. Заготівлею трав займаюся з онуком, йому й передаю свої знання та досвід. Чи вийде з нього толк? Час покаже. Поки ж не скаржуся.

 — Образи на стінах кажуть, що тут вірять і шанують Господа?

— Ще кажуть: на все воля Божа. Вельми почитаю владику нашого Іринея, який свого часу благословив мене на лікарювання. Дружина моя, Тетяна Дмитрівна, з якою ми разом уже 58 років, веде хор у місцевому храмі. Онучка, грає на бандурі та володіє дивовижним голосом, через що її запросили співати в кафедральний Свято-Троїцький собор у Дніпрі.

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *