Терміново потрібні гасла

Ось тільки не думайте, що головна подія нинішнього тижня – це шоу в Раді, яке відбулося у вівторок, коли багато годин поспіль нам показували високоякісну драматичну виставу під назвою «зняття недоторканності». Генпрокурор Луценко та всі, хто за ним стоять, просто провели сеанс психотерапії для нардепів. «Своїх» не здали, в «чужих» попросили мандати, але взяти під варту, про всяк випадок, не дозволили.

Цей сеанс потрібен владі, з одного боку, для того, щоб відвернути людей від проблем, дати нам можливість повеселитися, пообурюватися й випустити пар. З іншого боку – цього тижня через раду намагатимуться проштовхнути щонайменше два принципові урядові законопроекти – медичну та пенсійну реформу. Якщо в двох словах – обидві ці реформи не для народу. Вони для тих, хто близький до фінансових потоків і хоче покопатися в бюджеті. А щоб обидві реформи пройшли, саме для цього й підключили важку артилерію: полякали норовливих нардепів, які мають свою думку, зняттям депутатської недоторканності та можливими проблемами з прокуратурою. Та що там артилерія, підтягнули навіть балістичну євро-зброю. Ви не повірите, але посли країн «Великої сімки» теж агітують за пенсійну реформу в Україні. Цитую: «Ми, посли Великої сімки, хотіли б висловити нашу рішучу підтримку плану пенсійної реформи, запропонованого українським Урядом, і ми закликаємо Раду ухвалити без затримок відповідне законодавство на своєму засіданні». Дожилася незалежна Україна – тепер ми залежимо від думки імпортних послів!

Ще на цьому тижні відбулася епохальна подія, яку країна чомусь взагалі не помітила: Євросоюз завершив процедуру ратифікації Угоди про асоціацію з Україною. Тепер ми «асоційовані» по повній програмі, з голови до п’ят. Повністю залежні від європейських стандартів і директив, від їхніх вказівок і ринкових квот.

Та ось яка в усьому цьому дивина. Україна чомусь не може за прикладом європейських країн просто будувати стабільне суспільство з неухильним (нехай повільним, але неухильним!) підвищенням добробуту своїх громадян. Ми вже мало не хором кричимо разом із Кабміном «Україна – це Європа», а на виході – повний нуль. Може саме тому, що кричимо, а не робимо?

Ну, а оскільки найважливіші соціально-економічні проблеми не вирішуються, а зростають, то схоже, що влада взяла на озброєння стовідсоткову кальку з «совка». Пам’ятаєте, тоді з продуктами була біда, й замість їжі нам пропонували гасла типу «перемога комунізму неминуча»? Ось і в нас гасла про «перемогу безвіза», про «неухильне підвищення асоціації»… Але ось біда, гасла вичерпалися, потрібні нові. А які? Невже повернемося на сто років назад і згадаємо класику? Що-небудь із махновщини чи класичне «грабуй награбоване»? Без гасел на майбутні вибори нашій політичній еліті ні з чим буде йти.

Ваш Мартин КАПУСТА

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *