• Ірина Петрівна Полтавець

Прiзвище Полтавець, родом з Донбасу, працює в Миколаївцi, живе в Королiвцi

Голова Миколаївської сільради Ірина Петрівна Полтавець бачила себе вихователькою дитсадка і зараз надолужує згаяне любов’ю та увагою до онучки

Народилася на Донбасі в шахтарській родині. Після школи вступила на бухгалтерське відділення сільгосптехнікума. У 19 років вийшла заміж за студента-агронома, який за два роки отримав розподіл у колгосп ім. Щорса. З роботою пощастило обом, адже господарство вважалося одним із найкращих не лише в районі.

Її трудовий стаж на Новомосковщині починає відлік з 1981 року. За 12 років молоду, грамотну, енергійну бухгалтерку обирають головою профспілкової організації прославленого колгоспу імені Щорса. А в 2005 році в Миколаївській сільраді виникла проблема з пошуком відповідальної людини на посаду секретаря. Пропонували різних людей, але після згадки прізвища Ірини Полтавець – проблема відпала сама собою…

Десять років, що називається, на сільрадівській кухні також не пройшли даром для Ірини Петрівни – вона стала ніби другою людиною в сільраді, вирішення багатьох питань якої, волею чи неволею звалювала на себе. І, коли в травні 2014-го прийшли позачергові вибори сільського голови, багато селян не бачили нікого іншого на цій посаді. Тим більше, що з 1-го вересня 2013 року (дати складання з себе повноважень попереднього сільського голови), згідно закону про місцеве самоврядування, виконувати його обов’язки повинен секретар. Виходить, головує сільрадою Ірина Петрівна Полтавець саме з вересня 2013-го.

– Чи не злякалися зваленої відповідальності?

– Чесно сказати, на той час я вже звикла і до відповідальності, і тягнути цю нелегку ношу. Спасибі підтримці громади, людям, без яких мені довелося б дуже важко! Бюджет був практично порожній, навіть не знали, як дитсадки утримувати. Якби не допомога місцевих фермерів і підприємців, то… Я ось про що думаю: якби така ситуація склалася сьогодні, все могло піти іншим шляхом. Тому що під впливом подій у країні та погіршення рівня життя люди за ці три роки помітно змінилися. І, на жаль, не на краще.

– Щось зробити вдалося?..

– Що ж, похвалюся. В Миколаївському Будинку культури відремонтували дах і замінили традиційне опалення на електричне. В дитсадку «Чебурашка» також замінили дах і відреставрували фасад. Лише в минулому році зробили ямковий ремонт 12-ти доріг. За допомогою району та області капітально відремонтували дитсадок «Малятко», облаштували вулицю Назаренка, утеплюємо фасад і стіни БК. За сприяння народного депутата України Вадима Нестеренка та депутата облради Анатолія Білика почався капітальний ремонт Миколаївської амбулаторії, що не ремонтувалася вже чверть століття. До заслуг зараховую й бажання людей влитися в територіальну громаду Новомосковська, що, за згодою мешканців, дасть нам статус міста і можливість залучати інвесторів та інвестиції.

Про що шкодуєте?

– Вулицю Низову в Миколаївці рішенням сесії сільради в 2005 році перейменували на честь голови колгоспу ім. Горького Героя Соцпраці Івана Пархоменка. Він дуже багато зробив для села, в тому числі, провів газ, воду, проклав асфальтовані дороги. Однак у результаті декомунізації нам насильно знову нав’язали перейменувати її в Низову. Куди ми тільки не зверталися, що Пархоменко – це не той «червоний» герой громадянської війни, а герой нашого часу, гордість усієї Новомосковщини. Куди там, навіть слухати не стали!..

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *