Пернаті війни

Боротьба зі шкідниками – свята справа в сільському господарстві, але історія знає дві масштабні війни, з яких нічого доброго не вийшло.

Експортні горобці

1958 року з ініціативи Мао Цзедуна в Китаї було розпочато кампанію з боротьби з горобцями. Військову тактику обрали досить специфічну. Оскільки горобці не можуть літати без відпочинку більше 15 хвилин, китайцям видали таку інструкцію: всіляко лякати птахів, щоб вони не сідали й валилися на землю замертво. Смішно та безглуздо, на перший погляд, але, уявіть собі, за рік їх було знищено майже 2 мільярди! Така перемога мала неоднозначні наслідки. Так, через рік урожай став кращим, але його сильно поїли гусениці й сарана, чисельність яких раніше контролювали пернаті «шкідники». Екологічний дисбаланс тільки загострив викликаний політикою Великого стрибка голод. В результаті загинуло більше 20 мільйонів осіб, а горобців довелося завозити в країну з-за кордону.

Страусомахія зазнала фіаско

1932 року фермери західної Австралії звернулися за допомогою до військових, попросивши винищити страусів ему. Людей не влаштовувало, що птахи псували посіви пшениці та робили дірки в парканах, які захищають поля від кроликів. Армія виділила для цієї операції (надалі журналісти охрестили її Великою війною з ему) аж одного майора та двох солдатів з кулеметами Lewis. За півмісяця «бойових дій» вдалося вбити близько 3 тисяч птахів із загальної кількості, що налічувала кілька десятків тисяч. У зв’язку з низькою ефективністю, а також глузуванням у пресі, солдати були відкликані. А уряд Австралії став видавати премії за знищення птахів самим фермерам.

Тетяна СОКОЛОВА

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *