• Новомосковск Днепропетровской обл

НОВОМОСКОВЩИНА НА ПЕРЕХРЕСТІ: ЯКИЙ ШЛЯХ ВЕДЕ ДО ЗАМОЖНОГО ЖИТТЯ?

Новомосковський район сьогодні обирає свою модель формування територіальних громад. На жаль, багато селян просто не розуміють, про що йдеться, а деякі представники влади більше думають про те, як зберегти у своїх руках печатку й повноваження, адже реформа передбачає, в тому числі, і скорочення кількості чиновників і бюрократії. Про те, які перспективи несе для району децентралізація, які є варіанти та ризики, залежно від зробленого вибору, – наша розмова з народним депутатом Вадимом Григоровичем Нестеренком.

– Серед реформ, які вимагає від України Європейське суспільство та які хоч якось почали реалізовуватися, можна назвати адміністративно-територіальну реформу. Десь швидше, десь люди поки придивляються, проте, як би то не було, точка неповернення позаду. Київ налаштований завершити цю реформу до кінця року. Вадиме Григоровичу, в Новомосковському районі поки не сформувалася жодна територіальна громада. Чому? Яку модель децентралізації бачите Ви?

– Рішення про формування об’єднаних громад приймають не депутати й чиновники, а безпосередньо самі люди. Дуже важливо, щоб вибір був свідомим, і щоб він насамкінець приніс користь людям.

Я знаю реальну ситуацію з цією реформою не лише по Дніпропетровській області, а й по всій Україні. Хтось поспішив, не продумав і не зважив усі наслідки, не прорахував ретельно бюджети й фінансові можливості громад.

Так вже селами люди бігають із вилами. То в них школа закривається, то на медицину не вистачає грошей… Прорахувалися, а розраховувати тепер цим громадам ні на кого, крім як на самих себе.

Ми в Новомосковському районі довго придивлялися і не робили реальних кроків у бік реформи, щоб зрозуміти, що ж для нас найкраще. Ламати – не будувати, зламати можна все, але потрібно розуміти, з чим ми залишимося та що це нам дасть у перспективі.

Після аналізу досвіду сусідей, підрахувавши ресурси та можливості нашого району, я та більшість голів сільрад району пропонуємо модель об’єднання громад в адміністративних межах району.

– Дозвольте я Вас переб’ю – але ж ця модель, на перший погляд, суперечить завданням реформи, адже її мета – створити маленькі громади з кількох сіл?

– Помиляєтеся. І така помилка може принести дуже багато бід. Основна мета реформи – передати гроші та владу з центру на місця, але аж ніяк не в кожен двір і не на кожен хутір. Наш підхід не суперечить суті реформи децентралізації, а наповнює її здоровим глуздом.

Життєво важливо не розбалансувати існуючу інфраструктуру та систему життєдіяльності району. А така небезпека дуже реальна.

Наведу аналогію з міського життя. Ось мешканці багатоквартирного будинку оголосили реформу та заявили, що кожна квартира тепер самостійна й житиме, як хоче. Ті, в кого є гроші – купили собі новий диван і холодильник, тим, хто бідний – ледь вистачає грошей заплатити за світло і воду. Але ж є й загальнобудинкове господарство – ліфт, труби, дах, сходи й підвали – воно в ході такої «реформи» залишилося формально «нічийним», власники одних квартир не хочуть, а інших – просто не можуть за нього платити. Чи довго проживуть люди в будинку з несправними трубами та непрацюючим ліфтом?

Інфраструктура району – той же багатоквартирний будинок. У нас є районна лікарня та мережа медзакладів, є районні дороги, клуби, школи. Маленькі бідні громади не зможуть самостійно фінансувати спільне майно на своїй території. І що тоді? Тоді люди беруться за вили. І ми про це повинні подумати заздалегідь. Наше завдання не розірвати й не згубити існуючу інфраструктуру в районі, завдання – зберегти, відновити й розвивати її. Тому з’явилася модель об’єднання в межах району.

Декілька слів про переваги такої моделі. Думаю, не багато хто знає, що вже існує проект так званих «госпітальних округів», не прив’язаних до районів, їх на Дніпропетровщині буде п’ять. І Новомосковську з Новомосковським районом округу не дісталася, нас приписали до Дніпропетровська. А чому? Чим Новомосковськ гірший за, наприклад, Нікополь або Павлоград? Особисто мені важко з цим погодитися. Адже статус госпітального округу – це додаткове фінансування, перспективи розвитку, це питання майбутнього.

Сьогодні Новомосковська районна лікарня за оснащенням – одна з найкращих сільських лікарень області. Проте наші мешканці будуть змушені витрачати час і гроші на дорогу, сидіти в чергах.

Ви ж розумієте, що без доступної (в тому числі й територіально) медицини жодна територія довго не проживе, люди роз’їжджатимуться. Ось Нікополь отримає статус госпітального округу, якість життя там виросте, люди будуть переселятися в Нікопольський район. А нам ви пропонуєте добровільно втратити свій статус і свою інфраструктуру? Власними руками вбити перспектву через невміння об’єднатися й домовитися, через небажання переступити дрібні амбіції, хуторянство та невміння думати стратегічно.

Сьогодні всі говорять про те, що малий бізнес розбігається, закриває реєстрацію. А ось якщо ми покажемо, що разом ми – велика сильна громада, то можна поборотися, щоб і в Новомосковську був свій госпітальний округ. І з усієї округи люди поїдуть до нас. І не лише лікуватися. Попутно вони залишать свої гроші в нашому кафе, в наших магазинах і аптеках, у нашому транспорті, насамкінець – у бюджеті об’єднаної громади. Успіх громади можливий тільки тоді, коли ми зможемо всі разом більше заробляти, коли в нас будуть достатні власні кошти. І якщо ми зараз не подумаємо про свої спільні інтереси, то всі – й бідні села, й багаті села – в результаті програють.

– Але я не чула раніше, щоб у громаду об’єднувався цілий район? Невже це можливо?

– Ви не чули, тому що не цікавилися, й тому що навколо цієї реформи поки чуток і пліток більше, ніж реальної інформації. В нашій області такої об’єднаної громади в рамках району наполегливо домагається Томаківський район, а Верхньодніпровський район весь сподівається об’єднатися зі своїм райцентром.

Такі об’єднані в межах району громади вже існують в ряді областей Західної України, там першими зрозуміли та сприйняли економічний ефект від такого формату об’єднання. Ситуація там абсолютно схожа на нашу – в нас теж у районі заможні села можна перерахувати на пальцях однієї руки, ще десяток – умовно платоспроможних, інші будуть перебиватися з хліба на воду.

Прагнення сіл об’єднатися з районними центрами – це природний досвід, який нам дали перші кроки реформи. Не випадково в Раді зареєстровано вже з півдесятка законопроектів на цю тему, наприклад, законопроект 5520 повинен дозволити об’єднання громад навіть через адміністративні кордони районів. Ця ініціатива виникла у громад різних областей, це вимога життя.

Наша українська реформа децентралізації в чомусь взята з досвіду Польщі, і цей досвід потрібно уважно вивчати в повному обсязі, а не вибірково. Там теж спочатку наступили на ці граблі – допустили формування багатих і бідних територій, виник економічний перекіс, який викликав масове невдоволення людей. Цей перекіс виправляли на ходу, допомагали полякам проводити реформи експерти ЄС і США, вони побачили проблему, проявили достатню жорсткість та наполегливість, і ось тепер, у результаті, ми бачимо, як змінився та виріс рівень життя в Польщі, навіть у найвіддаленіших сільських територіях. Так, там теж були незадоволені, хто хотів урвати собі більший шматок, але йому не дали. Поляки робили свої реформи з розумом і розуміли, що насамкінець виграють лише в тому разі, якщо будуть враховані інтереси кожного села та кожного селянина.

Ми в Україні рано чи пізно теж прийдемо до реального польського досвіду. Питання в іншому – сьогодні Новомосковщина втрачає час. Ми вже не перші в цьому процесі формування громад, а якщо не будемо й другими, не будемо найкращими, то втратимо всі бонуси, які готова сьогодні надати нам влада. Самі себе покараємо. Ті, хто буде останніми в цій реформі, – взагалі нічого не отримають, їх просто механічно заженуть в об’єднані громади. Це потрібно розуміти і про це потрібно говорити чесно.

– А ми якісь кроки в бік реформи робимо? Ви в цьому процесі якось берете участь?

– Так. Кроки робляться. Проте часом, як у тій пісні, «крок вперед і два назад». Ми провели зустріч усіх голів сільрад Новомосковського району, обговорили пропоновану модель, і на цій зустрічі 90% сказали «так» великій об’єднаній громаді. Решта 10% «ні» не сказали, вони сказали «будемо думати й обговорювати». Здається, був лише один виступ із альтернативною думкою.

Виходить, що попереднє колективне бажання є, воно прийняте демократичним шляхом, я його почув і почав діяти – лобіювати спільні інтереси громади району в кабінетах верховної влади. Я особисто озвучив ідею об’єднаної громади Новомосковщини прем’єр-міністру Володимиру Гройсману. Він з нею не просто погодився, він відповів: «Я вважаю, що це найправильніший шлях – велика та потужна громада, під таку громаду я готовий виділяти ресурси з держбюджету на розвиток інфраструктури, на створення мережі Центрів надання адміністративних послуг, під таку велику громаду вже є маса інвесторів, як європейських, так і американських». Гройсман окремо підкреслив, що під таку велику громаду підготовлений і вже прийнятий закон про збільшення повноважень сільського старости.

Це була серйозна розмова та серйозні зобов’язання. А сьогодні, коли пара голів сільрад раптом різко змінили свою думку, це виглядає несерйозно та безвідповідально. Деякі вирішили, що самім їм буде краще.

Однак давайте не забувати, що Обласна Держадміністрація проводить попередній бюджетний аналіз усіх потенційних громад і, якщо математика не сходиться, якщо громада не зможе стати самодостатньою, якщо в неї не складається бюджет, то ОДА загортає такі документи. Якщо кілька сіл вирішать потягнути бюджетну ковдру на себе, знехтувавши інтересами всіх інших, то в них все одно не вийде це зробити. В ОДА та облраді не підтримають такий варіант, щоб у нашому регіоні одні жили в злиднях, а інші забирали б собі велику частину бюджету. Адже люди не винні в тому, що вони живуть у маленькому селі на околиці району. Децентралізація – це не махновщина, не анархія. Не треба думати за принципом «кожен сам за себе», давайте думати, як патріоти і чинити, як патріоти – думати й діяти на благо нашої Новомосковщини та всієї України.

– Незадоволені будуть завжди. Ви не боїтеся, що всі проблеми об’єднання громад потім повісять на Вас, і будуть критикувати саме Вас за Вашу позицію?

– Не боюся, хоча таке вже подекуди відбувається, навіть не розібравшись у суті. Хоча знаєте, це вже стало «хорошим тоном» для наших місцевих крикунів. Вони не говорять про те, скільки бюджетних ресурсів я привів для розвитку округу, скільки завдяки цьому зроблено доріг, відремонтовано клубів і шкіл, які зміни йдуть у тих же військових містечках. Вони мене критикують за все, навіть за погоду. Проте я до цього ставлюся філософськи. А що стосується справи, то тут я жорсткий реаліст. Я добре розумію, що нічого не буває вічного. Я ж не завжди буду депутатом, але сьогодні на мені, в тому числі, лежить відповідальність за майбутнє району. Ми сьогодні закладаємо фундамент цього майбутнього, не можна, щоб він вийшов кривим чи неміцним. І не маю наміру мовчки та стояти осторонь. Мене завжди більше цікавить результат, а не процес – справи, а не розмови. А що до всіх цих крикунів і критиканів, то ви ж самі знаєте – голосніше за все гримить пусте відро.

Бесідувала Анна КОВАЛЬЧУК

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *