Не думають і не знають

Ми ж із вами вже домовилися про вибори та кандидатів тут не згадувати. Єдина порада — ви там у виборчих кабінках не переплутайте за кого ставити галочку. А то надивитеся нових бігбордів і зовсім розгубитеся у виборі між двома головами — правою та лівою. Гаразд, це жарт. А ось тепер без жартів, про економіку. Страшнувато, що в передвиборній лихоманці влада може її просто добити.

Раптом у Раді витягли з далекої шухляди столу законопроект про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал. Рік собі лежав цей проект і нікого не чіпав, але варто було з’явитися аналогічній обіцянці в програмі одного кандидата, як другий терміново захотів прийняти закон. Добре це чи погано? Не знаю. І ніхто не знає. Ніхто не прораховував і не моделював. Відомо тільки, що чинний податок на прибуток — це приблизно 10 % наповнення бюджету країни, а в абсолютних цифрах — приблизно 100 мільярдів гривень. Якщо цих грошей не буде, або якщо вони скоротяться у два або три рази, хто й чим буде латати дірку в бюджеті?

Ви здогадуєтеся, наприклад, що експеримент із монетизацією субсидій, та і взагалі з усіма цими субсидіями вже потихеньку провалюється? Борги за платіжками ЖКГ становлять уже 70 мільярдів гривень і, починаючи з листопада, щомісяця зростають на 7–8 мільярдів гривень. Це означає, що субсидії не рятують громадян і вони ще гірше платять за комунальні послуги. А до осені субсидій взагалі може не бути: гроші в рядку «субсидія» закінчаться раніше, ніж фінансовий рік. І навіть введення з 1-го травня пені за прострочення комунальних платежів нічого принципово не вирішить. Яке тут є рішення? Не знаю. І ніхто не знає. Усі про вибори думають.

Багато хто радіє розмаху децентралізації та успіхам ОТГ. Радіти потрібно, але ніхто не хоче зазирнути хоч на два кроки вперед. Поки об’єднаних громад небагато, проблеми майже не видно. А ось коли всі поля будуть засіяні ОТГ і будуть ліквідовані райони, то хто буде утримувати районну інфраструктуру? Усі ці лікарні, трубопроводи та інші дороги? А ніхто. ОТГ сьогодні не хочуть відраховувати на загальну районну інфраструктуру гроші, та й у них грошей загалом не так уже й багато, хіба що на зростання у 2–3–4 рази зарплати сільських чиновників вистачає. Але через рік-другий ми зіткнемося з тим, що приїде людина з далекого села до райлікарні апендицит вирізати, а йому у відповідь скажуть, мовляв, їдь зі своїми болячками до сільради — ви на лікарню гроші не відраховуєте, ми вас лікувати не будемо. Хто про це думає? Ніхто. А треба було б подумати.

І взагалі — думати треба постійно, а не від виборів до виборів.

Ваш Мартин КАПУСТА

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *