• Кужман

Неминуче, але корисно!

На Дніпропетровщині повним ходом йде процес децентралізації влади і формування об’єднаних громад. Яку вигоду від цього можуть отримати селяни?

Передмова

Взятися за цю тему мене змусив прес-реліз ОДА, в якому перший заступник губернатора Олег Кужман заявив: «Сьогодні на Дніпропетровщині 34 об’єднані територіальні громади. За цим показником область – у числі лідерів в Україні. На досягнутому не зупиняємося. Створення об’єднаних громад – принципова позиція Президента України Петра Порошенка і глави області Валентина Резніченка. 2017-й має стати на Дніпропетровщині роком децентралізації».

З цього тексту безпосередньо випливає, що цьогоріч процес формування громад буде максимально форсований. Я навіть уточнив це у знайомих в АП, і отримав дуже чітку відповідь про те, що поставлено завдання – повністю завершити децентралізацію за найближчі півроку.

Давно відомо, що якщо завдання поставлене – чиновники його вирішуватимуть усіма можливими й неможливими методами. Чим це загрожує селянам? Що вони отримають від об’єднаної громади? Допомогти знайти відповіді на ці питання погодився віце-губернатор Олег Кужман.

Економічно вигідно

Що дає сільським громадам децентралізація влади і укрупнення громад? Живе собі село, нікого не чіпає, і раптом йому чогось треба об’єднуватися з іншими селами…

– Перш за все, це дає економічну самостійність. Сьогоднішня система полягає в тому, що податки та субвенції збирає районна влада. А сільради потім йдуть до голови районної ради, до голови райадміністрації та канючать гроші на дороги, на школу, на клуб. А в районі принцип який – дам тому, хто подобається.

Децентралізація ж дає прямі міжбюджетні відносини. Об’єднана громада нічого не випрошує, вона безпосередньо отримує до свого власного бюджету 60% податку на доходи фізосіб, акцизні збори, податок на нерухомість та інше, й сама громада ними розпоряджається. Плюс отримує від держави освітню та медичну субвенції.

Наведу один приклад: у Ювілейної об’єднаної громади, яка утворилася в Дніпропетровському районі, бюджет виріс в 12-14 разів!

Ювілейна громада розташована в передмістях Дніпра – це прекрасний, але не масовий приклад. А уявіть собі чотири бідних села на околицях області.

– Влучне запитання. Якщо чотири голих і босих села, то вони ніколи не об’єднаються в одну територію. Ми цього й не вимагаємо. На те вона і «спроможня» територіальна громада, вона повинна бути фінансово та економічно самодостатньою. Тому перш ніж дати згоду на об’єднання, ми рахуємо, скільки там і якого ресурсу є. Якщо ми розуміємо, що громада не зможе профінансувати школи, лікарні, дороги, то ніхто не дасть позитивного висновку. Спочатку приймається перспективний план на математичній основі. Потім, коли громада хоче об’єднатися, ми стверджуємо та видаємо позитивний висновок. Тільки після цього вони посилають дані в ЦВК, щоб провести вибори в громаді. Тобто, якщо хтось хоче об’єднатися, не маючи для цього ресурсу, такого не станеться.

Добре, ще складніша ситуація – два заможних села та п’ять бідних.

– Цей варіант найчастіше й має місце. Тут питання: чи готові багаті села взяти до себе бідні? Депутати бідних сіл повинні проявити ініціативу та попросити, щоб їх взяли. Мова про добровільність, а не про те, що ми взяли бідних і штовхнули до багатих. Але є ж іще людський фактор. Сільський голова, якщо він отримує хоч одну гривню зарплати, хоче сидіти на цій посаді вічно. У нього хоч і маленький, але бюджет, свої інтереси та свої депутати…

А ми йдемо по шляху того, що громадськість сама повинна вирішувати, бути громаді чи не бути.

Я чув, що є команда з Києва прискорити процес об’єднання громад і якось його оптимізувати. Обласна влада має інструменти тиску?

– А навіщо тиснути? Є досвід децентралізації в Польщі, коли залишилися, так би мовити, «білі плями» – окремі села та селища просто примусово пристебнуть до вже існуючих громад. Нічого страшного, якщо це депресивна територія! Потім на ній виникають техно-парки, фабрики, підприємства, приходять інвестори…

У нас в області зараз 89 сільських громад. Ми вже утворили 34. Ще на підході – близько сорока. Решта можуть спробувати відсидітися. Але потім, коли основний процес завершитися, їх приєднають до територіальних громад вже сформованих. Як ви говорите, «бідних до багатих».

Зберегти і розвивати інфраструктуру

В області є програма стимулювання процесу створення об’єднаних громад?

– Якщо ви об’єднуєтеся, у вас вже є стимул – всі податки та субвенції ваші. І з обласного бюджету ми даємо преференції щодо ЖКГ, освіти і медицини. Тобто, якщо громада вирішила зробити упор на школу, то ми купуємо їй шкільний автобус, фінансуємо покупку комп’ютерів, утеплюємо школу. А з державного бюджету ви можете отримати субвенції інфраструктурні.

В результаті – три джерела доходу у громади з’являється. Це збільшення власного бюджету, друге – обласний бюджет, і третє – державний.

Найбільше в контексті нинішньої державної політики люди бояться того, що на місцеві бюджети перекинуть утримання всього соцкультпобуту. Чи потягнуть громади його утримання? Тих же шкіл, лікарень, ФАПів, дитячих садків, культуру?

– Об’єдналися на одній території декілька сільських громад. Були в кожного села якісь БК, школи. У деяких вчиться 300 осіб, в інших – 12-15. Якість навчання низька, ЗНО такі школярі здати не можуть. Діти пасуть кіз і хитаються по вулицях.

Ми пропонуємо, щоб громади створили одну базову школу, яку допоможемо укомплектувати за сучасними вимогами. А інші дрібні школи залиште початковими – величезна економія коштів і підвищення якості освіти. Те ж саме з БК. Робіть базовий Будинок культури для громади. А то у вас стоять хороми, а ви їх опалити не можете.

Маючи сільраду, людина вийшла з дому, зайшла до контори і отримала довідку. Завтра вона повинна буде кудись їхати за цією довідкою…

– Є центр адміністративних послуг, ми туди перевели практично всі послуги та документи. Я розумію, що бабуся може не ввімкне комп’ютер, але інші – ввімкнуть і допоможуть їй. Навіщо кудись їхати, якщо вся система довідок он-лайн.

Зате громада непогано заробить на економії. Ось було чотири території, в кожній був голова, секретар і купа інших кадрів. Тепер це одна територія і один виконком.

Я за нашим досвідом в області бачу, що молоді й добре підготовлені управлінці почали переїжджати до сіл. Вони готують проекти, залучають грантові кошти, отримують хорошу зарплату. Змінюється інтелектуальний рівень кадрового складу, в результаті – в об’єднаних громадах підвищується рівень життя.

А як кожне село взагалі без голів залишається?

– Старости будуть. Це людина, яка призначається або обирається громадою, яка відповідає за інфраструктуру, а не за ресурс. Його завдання як у завгоспа – дивитися, як зроблена дорога, як дах відремонтовано, контролювати, щоб не вкрали гроші громади. Він зарплату отримує, але персоналу в нього немає. Скорочується система бюрократів.

Розмір має значення

А якщо затівається проект, який торкається кількох громад? Наприклад, хто буде будувати спільну дорогу?

– Якщо дорога між громадами, вони роблять загальний проект і розподіляють ресурси виходячи з кілометражу. І отримують субвенцію з державного бюджету саме під цей проект. І область дасть грошей на дорогу, якщо бачимо, що громада не впорається з ремонтом.

А так – громаді вирішувати, що в них у пріоритеті, на що витрачати гроші. Нехай утримують хоч 10 шкіл і 15 лікарень, але нехай при цьому рахують свої ресурси. Ми не влазимо до справ громади, не втручаємося, але даємо можливість прорахувати. Хочете дорогу – скидайтеся з сусідньою громадою і робіть.

Я знаю, що в Китаї до всіх великих міст прив’язано два-три сільських райони…

– Так і в США, і в Німеччині. У нас поки проблема в законодавстві. Лежать законопроекти про те, наприклад, що сільська територія одного району може об’єднатися з територією з іншого району. Про те, що можна об’єднуватися навколо районного центру. Коли ці закони приймуть, то в нас на черзі вже кілька таких потенційних громад.

– Тобто, їм вигідніше й цікавіше один з одним?

– Авжеж. Тоді повністю ламається районна система поділу. Це перше. І друге – якщо місто районного підпорядкування, наприклад, Зеленодольськ в Апостолівському районі, йому вигідніше об’єднуватися. Або той же Новомосковськ. Якщо вони, як у Китаї, хочуть стати «територією-сіті», то 18 сільських територій повинні сказати – «ми готові, щоб стати містом». Якщо ініціатива буде й буде закон, можна зробити «сіті» з Павлограда, або Новомосковська, або Марганця.

Замість післямови

Народна мудрість говорить, що якщо якась подія або явище неминучі, то потрібно з усього отримувати вигоду й задоволення. Думаю, що багато хто прочитав між рядків у цьому інтерв’ю думку про те, що об’єднання громад у 2017 році – неминучість. Якщо так, то в якомусь сенсі потрібно поспішити, щоб максимально зібрати всі можливі й неможливі фінансові стимули і бонуси для своєї громади з обласного та держбюджету.

 

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *