Наталія Сіренко: «Без щоденної медичної практики себе не уявляю»

Головний лікар Новомосковської міської лікарні Наталія Сіренко за дипломом дитячий лікар-педіатр, але вже 33 роки, навіть будучи заввідділенням, начмедом і головлікарем регулярно практикує як анестезіолог.

Народилася на Донеччині у великій родині, ніхто з якої не мав навіть найменшого стосунку до медицини. Її дівоче прізвище — Лаздень, батько був вихідцем із Латвії. На питання, як потрапила в медицину, зніяковіло знизує плечима й чесно зізнається, мовляв, сама досі не знає…

– Вирішила вступати до Дніпропетровського медінституту спонтанно, як то кажуть, в останній момент. І диво сталося — у конкурсі 13 осіб на місце пройшла з першого разу на педіатрію, хотіла займатися в пологових будинках немовлятами. Буквально на першому курсі остаточно й безповоротно закохалася в медицину, без якої навіть не уявляю своє життя, — розповідає Наталія Геннадіївна.

– Вчилися на дитячого лікаря, а стали анестезіологом?..

— Наприкінці навчання вийшла заміж за колегу, військового лікаря-офтальмолога, і без закінчення інтернатури поїхала з молодим лейтенантом медичної служби в Забайкалля, на китайський кордон. У селищі, де ми жили, був полковий медпункт, куди я, через відсутність вакансії педіатра, влаштувалася простим фельдшером. Незабаром у госпіталі звільнилося місце анестезіолога й мені запропонували освоїти цей профіль медицини. Не секунди не роздумуючи, погодилася, про що досі, ось уже 33 роки, ні секунди не шкодую.

– А яким вітром опинилися в Новомосковську?

— Після п’яти проведених на Забайкаллі років, чоловік потрапив під тотальне скорочення в армії і вирішив їхати в Україну, а саме в Новомосковськ, де жили його близькі родичі. Місто мені теж сподобалося, тож у 1990-му році я з задоволенням влаштувалася анестезіологом у міськлікарню. Через кілька років очолила відділення анестезіології, потім призначили начмедом, а з 2013 до 2014 року — виконувала обов’язки головного лікаря. Так, весь цей час не переставала практикуватися як звичайний черговий лікарь-анестезіолог. Щоби кваліфікацію не втрачати, та й не можу я вже без чергувань в операційній. Як правило, два рази на тиждень. Ось і сьогодні перед зустріччю з вами зранку була на операції.

– Які плани на посаді головлікаря?

— Планів багатецько — здійснити би хоч частину… Насамперед хочеться, щоби жителі Новомосковська отримували елементарну кваліфіковану медичну допомогу не в обласному центрі або столиці, а без поспіху дійшовши до одного з трьох корпусів ЦМЛ. Планую за поверхами сконцентрувати в лікарні кабінети профільних лікарів. Почали наводити лад у будівлі — фарбувати стіни, перестилати лінолеум у коридорах і кабінетах. Закінчується довгоочікуваний капітальний ремонт в інфекційному корпусі та кардіологічному відділенні, який півстоліття не робили. Тепер там можна надавати тромболітичну допомоги інфарктникам. Буквально місяць тому відкрили та провели перший День донора в приміщенні міського банку крові.

– Що обнадіює, і що турбує?

— Приємно знати, що понад 1400 пацієнтів, які в минулому році пройшли стаціонарне лікування в міськлікарні, — це жителі не тільки сусідніх сіл і районів, а й Харківської, Донецької областей, а також самого Дніпра. Це свідчить про досить високий професійний рівень наших лікарів.

Турбує те, що третина працюючих у нас лікарів — люди пенсійного віку, і за минулий рік жодного молодого фахівця… Через це Новомосковська міськрада затвердила програму лікарського стимулювання — надання додаткових 50 % посадового окладу для фахівців, які надають цілодобову медичну допомогу. А з липня лікарня буде отримувати фінансування за пролікований випадок, що накладає на нас ще більшу відповідальність.

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *