«Молочна ріка» Світлани Шкрябій

У Новомосковському районі на базі сімейних ферм у селах Опанасівка, Личкове, Багате після майже чотирирічної перерви відновив роботу кооператив «Молочна ріка», який очолила Світлана Шкрябій.

Ідея створення молочних кооперативів в Україні належить канадським феміністкам з асоціації жінок-фермерів Канади з українським корінням. А керує його роботою в Україні київський благодійний фонд «Добробут громад». Перші подібні кооперативи в нашій країні з’явилися понад сім років тому. На Дніпропетровщині пальма першості належить Покровському району.

— Також з ініціативи канадської сторони молочної кооперацією в області займається кооперативна академія при Дніпропетровському агроуніверситеті. Кооператорів безкоштовно навчають веденню господарства, маркетингу, діловодству, бухгалтерії, менеджменту та іншим премудростям молочного бізнесу, — розповідає Світлана.

— На Новомосковщині кооперативне підприємство під назвою «Молочна ріка» з’явилося п’ять років тому. Як і всюди, створювалося на базі невеликих сімейних молочних ферм. У цьому випадку в становленні кооперативу взяли участь п’ять сімейних молочних ферм з Опанасівкі, Личкового, Багатого. Спочатку кооператив був орієнтований на здачу молока заводу в Лозовій, а той поставляв його на російський ринок. Після відомих подій на сході України співпрацю з Росією згорнули, а «Молочна ріка» Новомосковщини, образно кажучи, пересохла. Знадобилося довгих чотири роки, щоби знайти нові ринки збуту та знову налагодити виробництво.

– Розкажіть про технології кооперативного виробництва.

– Добовий збір молока спочатку становив 1,2 тонни. Згодом сімейні ферми почали залучати до здачі молока простих селян, після чого сумарний збір надоїв збільшився в середньому до чотирьох тонн, а навесні, у період розтелення, він сягає восьми тонн молока.

Для надійного і тривалого, до двох діб, зберігання молока (до того, як його із сімейної ферми забере автоцистерна) кооператив закупив і забезпечив здавачів охолоджувачами — баками різної ємності з нержавіючої сталі. На сьогодні таких 20 штук. У них молоко зберігається за постійноъ температури чотири градуси, а для контролю якості молока — жирності, наявності води, щільності та інших показників ми використовуємо міні-лабораторії. Придбали також нову 10-тонну термоцистерну на автомобілі МАЗ, у якій молоко може перевозитися на будь-які відстані з температурою не вище п’яти градусів.

– Скільки дійних корів зараз у кооперативі?

Точно підрахувати важко, але, думаю, не менше 200 голів. Для збереження якості намагаємося залучати не перших-ліпших, але через тотальну відсутність або дефіцит хороших ветеринарних лікарів, це робити все складніше і складніше, адже найменше погіршення здоров’я корови позначається на якості молока, на його хімічних, бактеріологічних і, врешті-решт, смакових якостях продукту.

– Зі скількома молочними заводами ви зараз співпрацюєте?

Можу назвати три основних: завод «Свiжа їжа» в Зачепилівці, що в Харківській області; Дніпропетровський завод із виробництва морозива «Ласунка» та завод «Злагода», також з обласного центру.

Напевно, у кожного підприємства свої особливі вимоги до прийнятого від вас молока?

Безумовно, кожен завод має свої вимоги, але найбільш вибагливий — «Ласунка». Морозивники посилили свої вимоги до молока після того, як почали постачати своє морозиво до Франції. Так, так, я не обмовилася, з цього року «Ласунка» вийшла на французький ринок. Цілком зрозуміло, щоби там закріпитися потрібно тримати свою марку на найвищому рівні. Звідси і відповідні, ще більш жорсткі, вимоги до постачальників основного для морозива продукту — молока. Скажу, що крім усіх загальноприйнятих досліджень та аналізів прийнятого молока, «Ласунка» ще робить аналіз на органолептику, тобто, перевірку молока на запах і присмак. Це перевіряє дегустатор, що приймає молоко: оцінює його смак, щоби воно, приміром, не гірчило, не містило інші неприємні смаки, запахи. Словом, щоби післясмак був молочним.

У цьому плані з морозивниками вельми важко і проблематично працювати. Нерідко траплялося, що бракувалася ціла цистерна, якщо їм не подобалися певні характеристики молока. Проте в «Ласунки» найвищі закупівельні ціни. На жаль, виробники морозива за весну-літо заповнили всі холодильні сховища своєю продукцією і із серпня закрили виробництво до наступної весни.

– А розкажіть про ці горезвісні закупівельні ціни на молоко, через які в Україні стало невигідно тримати велику рогату худобу і, відповідно, продавати гарне молоко.

На відміну від, так званого, підпарканного забору молока, яке збирається просто цистернами, що їдуть через село, ми платимо нашим виробникам за кожну одиницю жирності молока. У залітних молоковозів можна піввідра натурального молока розбавити відром водопровідної води і вони однаково візьмуть і заплатять п’ять гривень за літр… Так, з нами важче працювати: ми не пропустимо воду, солоність, гіркоту, мінімальну жирність, тощо. Але ми відповідно і платимо за якісний продукт, у середньому на півтори гривні більше.

Головна проблема в тому, що більшості молочних заводів (крім «Ласунки») на це все начхати, тож вони просто-напросто сприяють знеціненню якісного молочного продукту, закуповуючи розведене молоком воду і справжнє коров’яче молоко за однаково низькою ціною…

Євген ЄВТУШЕНКО

Панночка-доярка

Виявляється, голова кооперативу «Молочна ріка» Світлана Шкрябій далеко не спадкова доярка, не дипломований тваринник і, навіть, наполовину міська дівчина, хоча й народилася в селі Багатому. Там, у шестирічному віці долучилася, а точніше, захопилася й полюбила на все життя бальні танці, яким її навчили в сільській школі. Переїхала з батьками в Дніпропетровськ, де вдосконалювала свої танцювальні навички, беручи участь і не раз перемагаючи в змаганнях із бальних танців не лише районного, а й республіканського рівня.

Коли вийшла заміж за агронома, повернулася до свого Багатого, де 22 роки навчала сільських дітлахів бальним танцям. Як Світлана розповідає, років десять тому випадково завела корівку. Потім ще одну, з часом довівши домашнє стадо до шести дійних голів. Ось тоді її й залучили до кооперативу «Молочна ріка», яким вона з недавнього часу успішно керує.

Досвід сусідів

У Покровській об’єднаній територіальній громаді набирає обертів рух із кооперування виробників молока. На території ОТГ діють два великих сільськогосподарських кооперативи та кілька сімейних міні-ферм. Для їхнього розвитку залучили мільйони вітчизняних та іноземних інвестицій.

За інформацією Дніпропетровської облдержадміністрації, селяни впевнені, що кооперування необхідно, оскільки приватне одноосібне молочне виробництво невигідне й не може дати продукцію високої якості.

У зазначеній громаді за фінансової підтримки Уряду Канади та інших іноземних партнерів створили об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів «Господар». Крім того, вдалося залучити 23 мільйони гривень інвестицій на відкриття демонстраційної ферми СП «Молочарське».

Гроші направили на будівництво, закупівлю обладнання та придбання майже 200 корів породи «Джерсі», завезених із Данії. Молоко від цієї породи, яке відрізняється високим вмістом жиру й білка, відправляють за півтисячі кілометрів на завод у Херсоні.

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *