• OLYMPUS DIGITAL CAMERA
    OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Магдалинівщина славиться не лише учнями, а й шкільними вчителями

Напередодні одного з найбільш шанованих свят — Дня вчителя, представляємо Юлію Підварченко, вчителя біології та природознавства Шевченкiвської школи Магдалинівського району

Народилася поблизу, у Євдокієвці. Мама — вчитель української мови та літератури, батько — ветеринарний лікар. Може тому дитяча мрія дівчинки Юлі була одна — стати лікарем. Тим паче, що батько часто брав доньку із собою на роботу.

«Тут я і зрозуміла, що не жіноча це справа — тварин лікувати. Тим паче, вдома було досить живності… Захотілося людей лікувати, але незабаром передумала, напевно, зрозуміла, що лікування дуже відповідальна справа, та і крові почала боятися, але далеко від медицини не пішла — вступила до Дніпропетровського аграрного університету на біотехнологічний, зараз зоотехнiчний, факультет, на спеціальність технолога виробництва та переробки продукції тваринництва. Закінчила з «червоним» дипломом», — зізнається Юлія Миколаївна.

Цілком закономірне питання: як опинилися в школі?

— Знаєте, за фахом роботу в той час знайти було складно. Зізнатися, так хотілося себе реалізувати в цьому напрямку, але, на жаль… Тому вирішила отримати другу спеціальність. Мама надихнула спробувати себе в педагогіці, у школі. Словом, вступила на заочне відділення біологічного факультету Дніпропетровського університету. Дев’ять років тому влаштувалася в Шевченкiвську школу на єдину вакансію вчителя-організатора. Потім там потрібен був учитель початкових класів. Я із задоволенням погодилася. Пропрацювала три роки, за які вивела до «старшекласового» життя один випуск. Вийшла заміж і незабаром пішла в декретну відпустку по догляду за донькою, але довго не змогла сидіти склавши руки, через рік вийшла на роботу. Однак уже не організатором, а вчителем моєї улюбленої біології.

– І що — сподобалося?

— Знаєте, навіть сама не очікувала. Настільки захопило, що навіть не уявляю, як раніше без цього жила. Не уявляю себе без школи, без своїх учнів, колег.

– А чим займаються ваші діти?

— У мене поки одна дочка, їй чотири рочки. Намагаюся виховувати її в рамках сучасних вимог. Віка змалечку займається англійською мовою. Чому змалечку? Я в мовах якось не досягла успіху, так нехай хоч донька освоїть. До речі, у її віці таке володіння англійською викликає захоплення не тільки в нас із чоловіком, а й у родичів, знайомих, тому разом із донькою осягаю англійську і я, у прямому сенсі разом вчимося. Так і їй легше, і мені цікавіше. Ще Віка відвідує гурток розвитку в Магдалинівському дитячому клубі «Новий світ».

– Ну, тоді і про чоловіка треба розповісти…

— Валерій — менеджер із реалізації автозапчастин до сільгосптехніки. До речі, я з ним п’ять років тому й познайомилася під час покупки запчастин до машини. З того часу не розлучаємося. Дуже його люблю, він моя опора і в усьому мене підтримує.

– А з землею дружите?

— Хоч ми живемо у квартирі, а не в приватному секторі, у нас є ділянка, 15 соток. Цього року захопилися баштанами, а саме вирощуванням кавунів. Чоловік дуже любить їх у консервованому вигляді. На щастя, минуле літо сприяло їх дозріванню. Закрила 13 банок — це не багато. Решту кавунів роздали знайомим. Ще їздимо в Євдокієвку, допомагати по господарству й на городі мамі. З чоловіком любимо виїжджати на природу. Восени збираємо гриби, знаємо заповітні грибні місця. Пішли дощі, значить, скоро поїдемо в ліс.

– З Магдалинівки в Шевченкове на велосипеді добираєтеся

— Та ні, машиною, яка в мене ще виконує благодійну функцію. Підводжу попутників, на прохання селян привожу з Магдалинівки ліки, продукти, забираю посилки на пошті…

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *