Магдалинівський центр дитячого комунізму

Йтиметься про унікальний навчально-реабілітаційний центр у Магдалинівці для дошкільнят і школярів з вадами розвитку, який цього року відзначає 55-річчя від заснування

Нашими гідами в цій чудовій країні, де діткам надані найкращі умови для навчання та життя, а також професіоналізм і душевність викладацько-обслуговуючого персоналу центру, стали його директор Надія Милосердова, її заступники Наталія Цемалая і Людмила Возна.

Будівля центру 1905-го року побудови. Після революції в ній розміщувався Магдалинівський райком партії. З 1963-го – допомiжна школа-інтернат. А з 2012-го – навчально-реабілітаційний центр. Вибір місця для райкому та спецшколи був не випадковим – добротний будинок ще панської садиби, підсобні будівлі, мальовничий берег колись чистої річки з колись прекрасним пляжем… Словом, справжній курорт.

Звичайній школі далеко

Зі 144 дітей центру у 83 діагноз легка розумова відсталість, у решти – помiрна розумова відсталість, аутизм, синдром Дауна, одна дитина з легкою формою ДЦП.
Потрапляють до подібних закладів за рішенням обласної медико-педагогічної комісії. Як правило, після того, як дитина не в змозі освоїти програму першого класу. Її обов’язково двічі обстежує районна комісія, і лише потім обласна зробить висновок. Найчастіше, дитині дають можливість ще раз спробувати себе у звичайній школі.
У центрі чотири дошкільні групи дітей від 4 до 6 років із затримкою розвитку. Крім цікавого життя й підготовки до школи кожен із 61 вихованця отримує послуги логопеда, дефектолога, психолога, фахівця з лікувальної фізкультури та інших. Перед першим і після четвертого класу всі вихованці проходять медкомісію, що або визначає можливість їх переведення до звичайної школи, або залишає в центрі.
Спрямування до подібних спецшкіл дає департамент освіти за місцем проживання батьків. Наприклад, Магдалинівський центр зручний для Новомосковського, Царичанського, Петриківського районів. Але останнє слово у виборі школи залишається за батьками, тож навіть у тих, хто живе в найвіддаленіших районах області, великою популярністю користується саме цей центр.

За центром числяться 13 сиріт, які зараз знаходяться у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу. До речі, ще 7-10 років тому в центрі налічувалося до 80 й більше дітей без батьків, або покинутих ними.
Специфіку Магдалинівського навчально-реабілітаційного закладу диктує обмежена кількість учнів у класах – до 12 з легкою формою вади і до 6 учнів – з помiрною. А унікальність – у цілодобовому утриманні дітей – батьки забирають їх додому на свята, канікули та вихідні (авжеж, по можливості).
Кожна дитина центру вимагає індивідуального підходу – особливо в навчанні та спілкуванні. Для них корекційні педагоги складають персональні навчальні плани на кожен урок. Майже такої ж уваги вимагають і їхні батьки, які самі, часом, потребують не лише виховання, а й покарання…

Перевага дитячої рівності

На питання про тенденції до зменшення або збільшення діток із профілюючими діагнозами, наші співрозмовники однозначно констатували збільшення – особливо аутизму, синдрому Дауна та помiрной розумової відсталості… І, що насторожує, останнім часом страждають діти не лише з неблагополучних, але і з цілком нормальних сімей. Розповіли про випадки, коли до центру потрапляли діти з, так би мовити, «синдромом Мауглі»: які не вміють сидіти за столом, їсти ложкою, після життя в собачій будці – по-собачому гавкають або по-котячому нявкають…

– За рік перебування в центрі дітей типу «Мауглі» не впізнати, їхню поведінку не відрізнити від інших. Не останню роль у цьому грає рівність у взаєминах всіх вихованців центру, – стверджує директор центру Надія Милосердова. – Ще наші випускники набагато краще пристосовані до життя, ніж їхні однолітки зі звичайних шкіл. Практично всі навчаються кулінарії та вміють непогано готувати, багато хто навчився шити на машинці й вишивати (роботи оцінив Президент України під час останнього візиту до Дніпра), з дев’ятого класу бажаючі навчаються малярно-штукатурних робіт і навичкам озеленення, непогано підковані й у знанні елементарного законодавства. Крім того, з третього класу в нас навчають роботі на комп’ютері, і до випуску вони з Інтернетом на «ти». Словом, наші випускники – це далеко не немічні, й тим більше не другосортні люди, а цілком повноцінні члени суспільства. Надалі вони продовжують навчання та отримують професії в профтехучилищах, у вечірніх школах, рідше в технікумах. І лише один – це Віктор Щербина – після вечірньої школи та ПТУ, вступив і закінчив ВНЗ. Крім того, він як легкоатлет брав участь у паралімпійських іграх у Лондоні та Пекіні. Віктору присвоєно звання майстра спорту, і він працює тренером в одній із дитячих спортивних шкіл Дніпра.

Серед 46 викладачів і вихователів переважна більшість отримали другу вищу спеціальну освіту, в основному, дефектолога або корекційного педагога. Навіть нічних вихователів і нянечок намагаються брати з медичною освітою, щоб у крайньому випадку до приїзду «швидкої» змогли надати кваліфіковану допомогу.
З обласного бюджету на центр щороку спрямовують 15 мільйонів грн., левова частка яких йде на зарплату персоналу та п’ятиразове харчування вихованців. До речі, воно в них науково збалансоване за віковими категоріями – з м’ясом, рибою, олією, кисломолочним, овочами, фруктами, смаколиками тощо. Крім утримання область профінансувала і внутрішній ремонт: замінили всі вікна, двері, встановили нові котли опалення. Незважаючи на метрової товщини стіни, утеплили перший поверх.
Насамкінець не можна не сказати про домашню, родинну атмосферу в центрі між дітьми й дорослими. Немає навіть натяку на специфічність закладу – ну, ви розумієте… Ще ми помітили, що ворота і двері центру відкриті. Як нам сказали, вдень можуть запросто прийти пограти в футбол хлопчаки з сусідніх будинків, а селищна малеча – побавитися на дитячих майданчиках. Адже не дарма більшість вихованців із великим небажанням їде до себе додому на канікули.

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *