Лікар із північним загартуванням

IMG_5140

Заступник головного лікаря Новомосковської центральної районної лікарні Любов Володимирівна Нестеренко керує однією з найбільших у регіоні поліклінік, розрахованих на 600 відвідувань на день і 160 тисяч на рік

На запитання, чи не родичка вона народного депутата Нестеренка, Любов Володимирівна відповіла, що однофамільниця та родом з Донбасу, з окупованого нині Сніжного. З дитинства, окрім як доктором, ніким іншим себе не уявляла.

Відразу після школи вступила до Запорізького медичного інституту. На другому курсі вийшла заміж і перевелася до Дніпропетровського.

Як і багато молодих студентів, мріяла про хірургію, та більш-менш зіткнувшись із медициною впритул, вчасно зрозуміла, що з її чуйним складом характеру більше користі принесе в терапії.

kak-prikrepitsya-k-poliklinike

– У 1979 році розподілили терапевтом до Губинихи, де тоді знаходилася центральна Новомосковська райлікарня, – розповідає Любов Нестеренко. – До цього дня тут і працюю, не враховуючи 8-річну «фінансову еміграцію» на Камчатку, в Корякію, куди завербувалася з метою поліпшити матеріальне становище.

Працювала за фахом у тамтешній районній лікарні. Ну, районка в нас і там – дві великі різниці: тамтешня територія під стать Франції, а населення – як у Голубівці.

Крім, ніде правди діти, матеріального задоволення, набула й величезного, просто неоціненного лікарського досвіду.

Адже часто доводилося працювати в польових умовах – тундра. І не лише терапевтом, а й лором, невропатологом, хірургом і навіть патологоанатомом.bolnica_29-001

Вилітали на виклик санітарною авіацією. По приїзду сюди кожен вертолітний гул у мене ще довго викликав симптоматику «тривожного медчемодана», мовляв, це за мною летить, треба збиратися.

У відсутності медичної цивілізації навчилася знаходити вихід, в будь-якій ситуації приймати потрібне лікарське рішення.

Єдиний мінус моєї Камчатсько-Коряцькій епопеї в тому, що діти, надивившись на мої тривожні вильоти, не пішли в медицину.

По приїзду додому знову влаштувалася терапевтом у вже відбудовану поліклініку.

– Чи пов’язане Ваше кар’єрне зростання з 8-річною роботою в екстремальних умовах Півночі?

– Можливо, та не напряму. Безумовно, північ мене загартувала – як особистість і професійно, що, мабуть, не могло залишитися непоміченим оточуючими колегами й начальством.

Коли Юрія Всеволодовича Письменного, завідувача на той час поліклінікою, перевели до міської лікарні, на його місце затвердили мене.

Потім, у ході реформування нашої охорони здоров’я, посаду завідувача поліклінікою перетворили на заступника головлікаря ЦРЛ з поліклініки. Для того, щоб наблизити, розширити сферу впливу та контролю сільських ФАПів та амбулаторій, яких тоді в районі налічувалося рівно 49.

– Можете озвучити сьогоднішню поліклініко-медичну статистику Новомосковського району?

– Наша поліклініка обслуговує все населення району. На сьогоднішній день це 75 383 особи. До речі, більше ніж у місті Новомосковську.

Не вихваляючись, скажу, що розкритикована медреформа на Новомосковщині пройшла досить успішно, так би мовити, без жертв і руйнувань.Найголовніше – без медичної допомоги ми нікого й ніде не залишили.

Детская поликлиника в Сургуте

 

Зараз у нашій поліклініці 27 дорослих і дитячих лікарських спеціальностей, яких немає в інших подібних медзакладах міста та області.

Завдяки безпрецедентній допомозі нинішньої команди й керівництва райадміністрації та райради, в минулому році ми стали володарями унікального дорогого медобладнання – відеогастроскопа, аналог якого існує лише в обласній лікарні ім. Мечникова, та цифрового флюорографа.

Що ще важливо, за нинішньої кількості ДТП та нещасних випадків, ми зберегли функціонування цілодобового травмпункту.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *