• Віктор Іванович Книш

Ловець і продавець «сонячних зайчиків»

Підприємець із Миколаївки Віктор Іванович Книш на своїх 53 сотках городу разом із картоплею та капустою «вирощує»… електроенергію та «культивує»… сонячні батареї.

Першу не дуже великої потужності сонячну батарею встановив на даху свого будинку перед Новим роком. І залишився задоволений, адже за січень не заплатив ані копійки за спожиту електроенергію. Навпаки: обленерго йому перерахувало дві тисяч гривень, у лютому – 10 тисяч, у березні – 25, у квітні – 50 тисяч грн.

Зараз, коли площа всіх працюючих панелей його сонячної електростанції досягла понад 600 квадратних метрів, а потужність майже 100 кВт/год., за три літні місяці Книш продав електроенергіі на 225 тисяч грн.

– Ловля і переведення в електрику сонячних зайчиків – заняття не з дешевих…

– Ціна однієї панелі батареї за вісім місяців впала майже на 40 доларів і зараз коштує близько 130 доларів. Купівля та установка всіх батарей мені обійшлася в $95 000. Батареї та обладнання китайське з 25-річною гарантією. Припускаю, що витрачені гроші окупляться років за п’ять. Ні, сонячна електрика в мене не акумулюється, оскільки це доволі дороге для приватника задоволення.

А те, що Вам обленерго платить за електрику – це нормально?

– Продаж виробленої сонячної, вітряної або іншої електрики – давній досвід у Європі. І в нас поступово приживається. Згідно з європейською програмою за 1 кіловат виробленої електроенергії зараз мені платять еквiвалент19 євроцентів. Я уклав з обленерго договір до 2032 року включно. Так, облік і контроль продаваної електрики дуже суворий – дуже ретельно відстежують роботу моєї станції як в диспетчерських області, так i Києва.

– Крім того, що розкуркулюєте обленерго, чим ще займаєтеся?

– Переработкой соняшника. Купую насіння, привожу на свій заводик, де з різнокаліберного зернятка відбирають «одне в одне», якщо треба – чистять і відвозять виробникам, де ними наповнюють красиві пакунки розкручених для лузання соняшникових брендів. Займаюся цим більше 10 років і гордий, що стояв біля витоків цієї справи.

Звідки взявся й ким був раніше? Родом звідси, з Миколаївки. У школі дружив із точними науками, мріяв про мехмат університету. Але після випускного по дурості посперечався з батьками, що вступлю до медичного. При тодішньому конкурсі більше 15 осіб на місце пройшов з першого разу. Після першого курсу одружився на дівчинці, з якою сидів за однією партою з другого класу – та так разом досі й сидимо. Після другого курсу народилася перша дочка, і я зрозумів, що медицина – не моє, про що анітрохи не шкодую. Забрали в армію, після якої п’ять років під керівництвом агронома, потім голови колгоспу Павла Івановича Лазаренка працював трактористом і комбайнером. Коли колгоспи почали розвалюватися, зайнявся підприємництвом – із запчастин зібрав і здавав в оренду 10 важких тракторів К-700. Поступово зібрав стартовий капітал і роки три займався виробництвом ковбас. А коли вже не подобалося, купив обладнання для соняшникової переробки.

На жаль, формат газетної шпальти не дозволяє розповісти про цю дивовижну людину більше. Повірте, в нього є ще багато чого цікавого. Обіцяємо це надолужити трішки пізніше.

Завершити ж хочеться наступним. Віктор Книш фінансував капітальний ремонт трьох палат і операційної в обласному військовому госпіталі. З війною на Донбасі у Віктора Івановича пов’язано й родинне. В березні минулого року там загинув його зять-десантник, чоловік молодшої дочки Ірини.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *