• політика

Контрольні точки

Що буде з нашою Україною в цьому році, – не знає поки ніхто. Перш за все тому, що від нас самих мало що залежить. Країна щільно загрузла в павутині зовнішнього управління. Ми залежимо від настрою наших «стратегічних партнерів». І кілька днів майбутнього року будуть тими контрольними точками, які визначать нашу долю.

20 січня візьме присягу новий президент США Дональд Трамп. Йому вирішувати – що буде з Мінськими угодами, що з Кримом, і що, насамкінець, з Україною. В середовищі нової адміністрації США гуляє «доктрина Кіссінджера», яку спеціально для нас переозвучив у своїй нещодавній статті олігарх Пінчук (якщо в два пункти: Крим залишається за Росією, Донбас реінтегрується в Україну з дуже широкою автономією). Як відреагує Трамп – невідомо. По-перше, він ображений на те, як українські чиновники заважали йому стати президентом. По-друге, Трамп – політик із непередбачуваним характером і непередбачуваними правилами, які він змінює на ходу.

Друга контрольна точка – 14 квітня, коли виповниться рік із дня голосування за програму Кабміну, а значить, закінчується так званий імунітет уряду Володимира Гройсмана. Це означає, що в парламенті можуть ставити питання про його відставку. У більш широкому сенсі – ця дата може стати основою для позачергових виборів Ради, а може і президента. В новорічному привітанні Петро Олексійович дав чітко зрозуміти, що за владу він тримається та буде за неї боротися. Тому весна може вийти дуже насиченою подекуди непередбачуваними подіями. Це Пашинського з його передноворічною стріляниною передбачити можна, бо вміст його мізків і натури прості до відрази. А Порошенко вміє бути непередбачуваним.

До речі, 23 квітня у Франції вибори президента. Серед основних кандидатів ультраправа Марі Ле Пен і лівий соціаліст Мануель Вальс. Обидва вони жорстко виступають проти візової лібералізації з Україною. Це до горезвісного питання про безвіз – чи дадуть, чи ні? І обидва вони вимагатимуть від України виконання політичної частини Мінських угод. Це до питання про Донбас – автономія або АТО.

І, нарешті, у вересні пройдуть вибори до німецького парламенту. Нинішній канцлер Ангела Меркель і її ХДС вже втратили позиції правлячої партії в 8 з 16 земель Німеччини. Якщо Меркель програє парламент, то її позиція як канцлера ще більш ослабне. Тоді гору візьме прагматичний німецький бізнес, налаштований на співпрацю з РФ.

Ось такі в нас перспективи… А що робити? Будемо крутитися.

Ваш Мартин КАПУСТА

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *