«Коней на переправі не міняють…»

…Впевнена в прописній істині Катерина Олексіївна Кривко, легендарна особистість, жінка та перша очільниця створеного в 1992-му році Юр’ївського району, яка обіймала цю посаду 20 років.

У свої 77 років вона зберегла прекрасну пам’ять, ясність розуму, логіку мислення, мудрість і тверезість оцінювання ситуації. Народилася в сусідському Петропавлівському районі. Розповідає, що ще в школі підбила своїх однокласників прислухатися до заклику партії та керівництва країни до випускників поповнити ряди трудового класу. Після випускного влаштувалася в рідний колгосп, де довелося попрацювати і в полі, і на тваринницьких фермах.

«Але від своєї мрії вивчитися на бухгалтера або економіста не відмовилася, – згадує Катерина Олексіївна. – Після сільгоспінституту 10 років пропрацювала економістом на величезній птахофабриці в Тернівці. Цей перший досвід роботи на такій досить відповідальній посаді та ще й із великим і різноликим колективом дав мені неоціненний досвід поєднувати економіку цифр, психологію відносин і міру відповідальності за доручену справу».

Треба думати, з цього і почалося Ваше кар’єрний і особистисній ріст?

– Так, саме з птахофабрики вже парторга Катерину Кривко запросили на посаду інструктора в Павлоградський райком компартії. А через деякий час запропонували очолити колгосп у Богуславі. До речі, там я досі й живу. На сімейній раді вирішили, мовляв, треба ризикнути… Але ризик виявився виправданим, а головування – успішним. Через п’ять років мене призначають другим секретарем райкому, а в 1991-му році, коли першого секретаря обрали народним депутатом, я зайняла його місце.

– Погодьтеся, звалити на жінку керівництво новим районом – це не жарт…

– А ніхто на мене не звалював – я сама… Справа в тому, що ідея відполовинити від Павлоградського і створити Юр’ївський район витала в області давно, але Чорнобильська аварія цю справу відстрочило. Працюючи ж у райкомі, на власні очі переконалася в необхідності створення району. Безпосередньо зіткнулася з низкою тамтешніх проблем: бідністю і штучним відтоком населення (за 10 років – 10 тисяч), відсутністю доріг, газу в селах, нормального медобслуговування тощо.

Коли в серпні 92-го Верховна Рада ухвалила рішення про створення Юр’ївського району, у мене поцікавилися кандидатурою керівника. Недовго думаючи, запропонувала себе – вже дуже хотілося почати виправляти ситуацію. І аж ніяк не вважаю це таким собі геройством. За 20 років головування багато вдалося виправити, побудувати, створити, провести, відновити, прокласти…

– Кому з кандидатів у народні обранці від 38 округу віддавали перевагу напередодні виборів до Верховної Ради?

– Хоч і живу в Павлоградському районі, намагаюся бути в курсі того, що відбувається, як на Юр’ївщині, так і в усьому 38-му окрузі. Скажу так: по тому, скільки зробив і скільки планує зробити на окрузі останній його обранець Вадим Нестеренко, його можна прирівняти до кращих представників народовладдя, з якими мені пощастило працювати. Безумовно, все із задуманого з різних причин втілити не вдалося, але ж за час його депутатства зроблено не мало! На мій погляд, в цьому найбільш втішне те, що все, за що брався Нестеренко, він доводив до кінця. А що не зроблено – впевнена, обов’язково буде надолужено. У зв’язку з цим доречно нагадати народну мудрість – коней на переправі не міняють!..

– Чим зараз займаєтесь?

– Влітку – домашнім господарством, у мене 24 сотки городу і три десятки курей. Взимку – вишиваю. Для душі – зустрічаюся і розмовляю по душам з людьми. Діти і внуки живуть у Дніпрі, але на вихідні та свята обов’язково приїжджають.

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *