Коваль «собачого щастя»

Наші кореспонденти побували в гостях у головного кінолога Новомосковська

Мова про перший в Україні розплідник рідкісної італійської породи собак кане-корсо та керівника цієї породи, першого на Присамар’ї експерта-кінолога, козачого полковника і бійця загону новомосковської самооборони Юрія Приткова.

– Моє, так би мовити, собаче життя, почалося на Уралі, звідки я родом і куди після служби на кордоні батько повернувся з вівчаркою. Саме батько прищепив мені любов до собак і перші навички правильного поводження з ними. Незабаром батьки розійшлися та роз’їхалися – я з мамою опинився тут, у Новомосковську. Згодом одружився, народилися син і донька. І ось, завдяки доньці, яка ще дитиною попросила собаку, все й почалося. У 2001 році на День народження я Оленці подарував цуценя невідомої ані тут, ані взагалі в Україні італійської породи кане-корсо. Почав спілкуватися із заводчиками й кінологами цієї породи і зрозумів, яким скарбом володію, – розповідає Юрій Миколайович.

У чому особливість цієї породи?

– В Італії кажуть: є дві породи собак – кане-корсо та решта, які мріють ними стати. Головна цінність цієї породи у стійкій психіці, собака сильна та впевнена в собі. Кане-корсо створювалася як робоча порода, орієнтована на захист і охорону. Собаки сильні, витривалі та дуже розумні. Вони мають відмінну інтуїцію та вроджений захисний рефлекс. Без серйозної причини або без команди корси не виявляють агресії. Таким чином, це прекрасний охоронець із вродженим почуттям території, безстрашний і здатний до прийняття самостійних рішень. Собака досить велика, міцна, потужна, елегантна, з яскраво вираженою рельєфною мускулатурою, міцним кістяком, із сильними стрункими кінцівками. Її вага може досягати 40-50 кг і більше. Порода не бійцівська, але за себе постояти може. Я був у відрядженні, коли мій вихованець, захищаючись від нападу на нього величезного дога, після 40-хвилинної сутички його просто розчавив зубами, проникнення яких доходило до 12 см при тиску щелеп не менш 8 атмосфер.

У виставках часто берете участь?

– Не люблю своїх корсів залучати до виставок – ну зовсім не виставкова ця порода, не гламурна. Від перебування на таких заходах у собак притупляється охоронний інстинкт. А для того, щоб собака нерухомо стояла під час огляду зубів та інших частин тіла, її напихають стероїдами, антидепресантами чи якою ще гидотою. Потім її починає «ламати», «ковбасити», словом, у непристосованому організмі тварини відбувається пост-наркотична реакція, після якої вона довго відновлюється.

Чи правда, що в Новомосковську це поки єдиний розплідник?

– На жаль! Сьогодні в ньому утримується 16 собак. Справжній же розплідник повинен складатися мінімум із семи особин. Хоча є люди, які тримають одну собаку, два хом’ячка та гордо називають це розплідником… У розпліднику не тиражують, не розводять собак, а відновлюють і підтримують породу. Мої нинішні кане-корси є дев’ятим, а то й десятим поколінням, за кожну особину я можу поручитися.

Найдорожчі нагороди? Найкращий український розплідник даної породи; подяка заступника міністра МВС за заслуги в розвитку кінології; диплом-подяка від італійських вчених, які відновили породу.

Вартість? На початку 2000-го року в Україні ціна зросла від 1 до 4 і вище тисяч доларів, у Європі – від 8 до 40 тис.

До поліції відношення не маю. Але після добровільного патрулювання з собаками вулиць Новомосковська в 2014-15 рр. перебуваю на обліку у військкоматі як загін самооборони.

Зараз у кожному місті заводять розплідники для бездомних собак…

– Днями, якраз із цього приводу зі мною консультувався голова фракції ПП «Опозиційний блок» у Новомосковській міськраді Олексій Фрейдін. Виявляється, після того, як колишній і невідбутий мер Літвіщенко не захотів і розмовляти про це, Олексій Валерійович зацікавився такою ідеєю. А то місту пропонують возити бездомних собак на стерлізацію аж до Нікополя або Дніпра. У зв’язку з цим я запропонував використовувати для цього територію мого розплідника. Фрейдін обіцяв недовго думати.

Крім корсів у розпліднику живуть три «іноземця». Зокрема німецька вівчарка Венді, яка стала знаменитою через нещодавнє розкриття вбивства. Під керівництвом дочки Юрія, теж кінолога і старшого-лейтенанта поліції Олени Приткової-Козак вона змогла взяти триденний слід і вивести оперативників на вбивцю в Магдалинівському районі.

На рахунку Олени та Венді ще мінімум десяток розкритих крадіжок і пограбувань, а також успішний пошук втрачених дітей і водіїв-винуватців ДТП. (Ні, син Юрія не собачник, він майстер спорту зі східних єдиноборств. Зате дочка за кінолога вийшла заміж). У 3-річної вівчарки свої пристрасті, наприклад, дружить лише з 2-річним аляскінським маламутом на прізвисько Сєвєр, із яким ніхто в розпліднику не уживається в одному вольєрі. Притков любовно називає його дармоїдом, оскільки пес нічого, крім того, що гратися й виставляти на показ свою симпатичну морду, робити не може. Каже, Сєвєр, як чемодан без ручки – і нести незручно, і кинути шкода… Третя з некорсівської породи – спанієль Лоцман з унікальним нюхом – вибухівку чує за десяток метрів. Йому довіряють перевірку місць і приміщень під час візитів високопоставлених гостей або під час проведення масових заходів.

Розплідник дав життя понад 500 високопородистим собакам. Зараз там п’ятеро цуценят: 2-х місячна попелястого кольору «дівчинка» з димчасто-волошковими очима й четверо «немовлят» (сука вперше ощенилася). У бувалих сук виводок буває до 10, а то й до 14 цуценят. Але, як правило, виживають не всі. Відчуваючи відверто слабке дитинча, мати просто перестає його годувати. Був випадок, коли мама померла при пологах і Юрій з піпетки вигодовував сімох. На жаль, вижили тільки четверо. На такі випадки тримає 15 кіз, молоко яких найбільш ідентичне з собачим. Каже, що завдяки козячому молоку з курячим жовтком усі чотириногі його вихованці швидко ростуть, рідко хворіють і прекрасно виглядають.

Євген ЄВТУШЕНКО

Історія породи

Кане-корсо – одна з найдавніших порід собак групи молоссов, перші згадки з’явилися у глибокій старовині. Предками вважаються давньоримські бойові собаки, які використовувалися в якості травильних собак-гладіаторів. В епоху Ренесансу кане-корсо, завдяки своїй стійкості та безстрашності в сутичках із диким звіром, стають об’єктом уваги художників і скульпторів. В Італії і зараз можуть сказати: «Хоробрий, як корсо». До Другої світової війни кане-корсо охороняли ферми, стерегли худобу і допомагали при перегонах стада. Після війни кане-корсо стали рідкісними, порода була на грані зникнення, але зусиллями двох вчених-селекціонерів у 1974 році вдалося відновити їхню чисельність буквально з кількох дивом знайдених у Палермо чистопородних примірників. Порода почала відроджуватися і в 1998 році була визнана кращою охоронною породою у світі.

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *