• Володимир Іванович Верещак

Капітан циганської гвардії

Йдеться про Володимира Івановича Верещака, керівника господарської групи Юр’ївської сільради. В підпорядкуванні вчорашнього капітана міліції шість працівників, як прийнято зараз казати, ромської національності

Родом із Вербок, що в Павлоградському районі. Мріяв стати пожежником, навіть був командиром шкільної пожежної дружини. Але, за іронією долі, сам пережив страшну пожежу свого новенького комбайна, прибираючи хліб на казахстанській Цілині. Пізніше став свідком іншої неприємної пожежі – в Юр’ївці, під час історичної науково-практичної конференції, яку проводив незабутній Павло Іванович Лазаренко, вщент згорів автобус, що перевозив якусь важливу делегацію.

Провидінням судилося стати пожежником, а опинилися в міліції…

– Швидше, не опинився, а потрапив до міліції. Все було так: за кілька днів після повернення з армії з друзями трохи побешкетувалі і… нас забрали до міліцейського відділку. Коротше, після довгих розглядів і бесід з начальником відділення, він мені сказав, мовляв, по всьому, ти непоганий хлопець і підходиш, щоб стати міліціонером, якщо відмовишся – посаджу за хуліганство. А оскільки зі своїм майбутнім я ще не визначився, то на свій страх і ризик погодився. І з 1976-го по 2006 рік я при міліцейських погонах. Перше моє призначення – помічник дільничного в селищі Юр’ївка, яке тоді ще було в Павлоградському районі. Після закінчення школи міліції в тій же Юр’ївці став дільничним. Потім старшим дільничним, начальником відділення дільничних Юр’ївського райвідділу міліції. Пішов на пенсію капітаном.

По суті, Ви зараз завгосп Юр’ївської сільради…

– Мене й так іноді називають. Розумію, ви скажете, що робота в міліції не дає преференцій займати господарську посаду. Але я не відразу став керівником госпгрупи Юр’ївської сільради. Працював механіком на автозаправній станції. Потім освоював, як то кажуть, досвід партійної роботи. Під час передвиборних кампаній працював на виборчих дільницях, у громадських приймальнях. Треба думати, мене помітили й запропонували очолити комбінат комунальних підприємств Юр’ївського району. Отже завгоспом, вірніше, начальником ЖЕКу цілої Юр’ївщини я пробув три роки. Знову захотілося спокою, зробив недовгий перепочинок, поки півтора роки тому голова Юр’ївської сільради Володимир Іванович Довбиш не просив застосувати свій досвід у його команді.

Ви маєте на увазі досвід не тільки господарника, а й міліціонера?

– Цілком вірно. Саме на це й робив акцент далекоглядний голова. Адже крім обов’язків завгоспа мені ввірено охорона громадського порядку в Юр’ївці. Як справляюся? Справа в тому, що в райцентрі я знаю всіх і вся – хто чим дихає, хто чого хоче та хто на що здатний. Частенько виходжу зі своєю вівчаркою на патрулювання. Для чого підтримую себе у спортивній формі – щоранку бігаю по два-три км. Ні, крім газового балончика та наручників зброї не беру. Але поки застосовувати не доводилося – вдавалося випереджати заворушення мирним шляхом.

Чи правда, що у Вашому підпорядкуванні цілий циганський табір?

– В мою міліцейську бутність у Юр’ївці проживало від 60 до 100 циган. Майже табір. За свою природною сутністю це не зовсім керовані люди. Чимало було з ними проблем і тут. Але що дивно, мені майже завжди вдавалося з ними ладити, а найбільш завзятих ставити на місце. Багатьох довелося перевиховувати і в прямому сенсі рятувати від в’язниці. Люди вони вдячні, пам’ятають хороше. Ось шестеро з таких досі мені старанно допомагають у моїй господарській роботі. Я їх називаю своєю гвардією.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *