• медовий спас

Зустрічаймо Спасівку

14 серпня розпочинається Успенський піст, який триватиме до 28 серпня і вміщує в собі три «спаса» – Медовий, Яблучний і Горіховий (він же Хлібний). Серпень – час, коли хлібороб бачив, як зріють плоди його праці, тому і дні, коли з’являлися перші плоди, були такі важливі. Прийнято вважати, що їхня назва походить від імені Ісуса Спасителя (Спаса), але народна, дохристиянська, версія більш точно вказує на головне: «рятуватися, запасаючи» продукти на довгу зиму – ось що було найважливішим у Спасах. Всі три разом називаються «Спасівки».

Традиції та прикмети на Медовий Спас

Першим настає Медовий Спас – у цей день пасічники вирізують із вуликів перші в цьому році стільники та несуть святити мед до церкви. Також годилося роздати по шматочку сот із медом дітям, а найбільш благочестиві бджолярі обдаровували й жебраків. З нагоди свята було прийнято пекти медові пряники, млинці з медом і багато іншого. Була ще традиція готувати страви з маком: в силу обставин випічка повинна бути пісною, але від цього вона не ставала менш смачною. Медовим Спасом традиційно відкривали проводи літа – зазвичай саме в цей день птахи вже збираються на південь.

Ще одна назва свята 14 серпня – Спас на воді – на честь малого водосвяття. Адже 1 серпня по старому стилю (14 серпня по новому) – Дата Хрещення Русі. Тож Медовий спас – час малого освячення води з нагоди великої річниці. Нарешті, через один із варіантів назви цього дня – Маковія – стали за співзвучністю відзначати пам’ять про святих старозавітних мучеників Макавеїв. Традиційно саме в цей час на Русі освячували нові колодязі й чистили старі, а також здійснювали хресний хід на природні водойми та джерела для освячення води. Після хресного ходу купалися у воді й купали худобу, щоб змити гріх і бути здоровішими. Після мокрого Спаса вже не купалися: літо хилиться до заходу, птахи замовкають, бджола не носить збори, граки збираються в зграї та готуються до відльоту. Для селянина ж це жнивна пора, польові роботи!

Питний мед – головний напій Медового Спаса

Питний мед – ну хто не чув про цей найдавніший напій народів Русі та Європи? Тисячу років тому наші предки його із задоволенням споживали, поки з початком масового виробництва горілки питний мед не пішов в історію. Навіть самі рецепти були на тривалий час загублені, тому що передавалися здебільшого усно.

Створені пізніше «меди», «медки» і «медовухи» не мають жодного відношення до класичних медів середньовіччя. З якої ж причини зник цієї чудовий напій? Причина проста – на приготування хорошого меду йшло 10-15 років. Кращий мед міг настоюватися до 40 років. Це встановив російський історик і кулінар Вільям Васильович Похльобкін, який зумів відновити оригінальні рецепти меду.

«Ставлений» мед готувався з двох третин меду і третини ягідного соку. Ця суміш піддавалася природному бродінню, після чого багаторазово переливалася і дотримувалися в смоляних бочках від 10 до 40 років. Найбільш «сирий» мед в такому випадку виходив після 5-8 років. Ясна річ, що це занадто повільно навіть для десятого століття. Для прискорення дозрівання в суміш стали додавати медовий оцет і хміль. Такий напій був готовий на третій рік витримки. Потім пробували прискорити приготування меду за допомогою варіння, пивних і винних технологій, поки це всім не набридло й не стали робити горілку.

 

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *