Злочин і кара?

Дивовижний менталітет українців сформувався виключно завдяки географії. Так уже сталося, що ми все життя є стражами прикордоння. Наша хата, хоч і з краю, але з краю не окремого села, а відразу трьох геополітичних світів – Заходу, Сходу і мусульманського Півдня. Території майбутньої України позмінно захоплювали то одні, то другі, то треті, а то й усі відразу. Тому в крові у нас одночасно уживаються ніде більше не сумісні неповага до законів (а навіщо виконувати закони польської шляхти або російського боярства?), невіра в державу (у нас хутірська психологія, яка базується на співтоваристві родичів і близьких сусідів), і водночас коктейль із віри в доброго царя і ненависть до влади загалом. Ну як із таким жити?

Я ось походив-порозпитував про те, чого люди чекають від Зеленського, за якого в деяких селах району проголосувало понад 80-90% виборців. Чудес не чекають. І це вже добре, бо чудес не буде. Найбільше від нового Президента чекають судів, арештів, посадок, конфіскацій і всього тому подібного. Чому? Як це можна пояснити? Що це дасть звичайній людині? Пам’ятаєте, з якою помпою заарештували і реквізували мільярди Януковича, які потім поділися невідомо куди? Що ця конфіскація дала вам особисто? Мені, наприклад, нічого не дала. Навіщо мріяти виключно про покарання? Може це якась прихована віра в справедливість? Так ніде в світі не існує справедливих держав. Багаті держави є, демократичні – є, законослухняні – є. А справедливих бути не може в принципі, оскільки роль держави інша – ділити і переділяти доходи, встановлювати заборони та обмеження.

Наївно вірити в те, що до справедливості людство прийде в поточній п’ятирічці. Це якийсь дуже далекий орієнтир, до якого, якщо не буде глобальних політичних і природних катаклізмів, ми може добредемо до кінця тисячоліття. Вірити можна тільки в прагматизм і здоровий глузд. Не треба аплодувати президентам і міністрам. Про це давним-давно сказано – не сотвори собі кумира. Чим Президент відрізняється від начальника ЖЕКу? Чому ми взасос не цілуємося з комунальним чиновником, але хочемо неодмінно віддати руку і серце черговому державному чиновнику? Це все образ мислення з дитячих казок. Насправді все має свою ціну і за все потрібно платити.

Свіже опитування групи «Рейтинг» (19-21 травня) повідомляє, що понад 70% українців за достроковий розпуск Верховної Ради. Я теж за це, але якби у вівторок Рада прийняла законопроект Зеленського про вибори за закритими партійними списками, ми отримали б в новому парламенті ситуацію десятирічної давності. Тоді теж скасовували мажоритарку і села виявилися взагалі нікому не потрібними, партійні нардепи до громад не опускалися. У сьогоднішній Раді тон задають партійні комбати і корумповані політикани, але його хоч злегка розбавляють здоровим глуздом прагматичні мажоритарники. А якби завтрашню Раду обирали строго за партійним принципом, то вона б на 99% складалася зі столичних олігархів і партфункціонерів.

У мене завжди викликає подив те, що люди, борючись за чистоту і порядок, з розмаху готові виплеснути з ванної разом із брудною водою й дитину, що емоційна вимога покарань перемагає прагматичну вимогу змін в економіці, в установленні миру, в формуванні чесної соціальної політики. А у нас прямо достоєвщина якась, трохи що – відразу за сокиру, а потім мучимося.

Ваш Мартин КАПУСТА

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *