• наші люди

Заслужена соловейко з Магдалинівщини

Її співочому життю можна позаздрити – прославлений ансамбль пісні й танцю «Славутич», 22 роки в Дніпропетровському театрі опери та балету та близько 15 років – у Київській Національній опері

«Народилась бiля рiчки, а за нею поле, тато з мамою назвали ту дiвчинку Оля». Так любовно колись написав про заслужену артистку України Ольгу Мовчан український композитор Микола Шпак, одного разу побувавши на подвір’ї її рідного дому в Мар’ївці (яка згодом увійшла до складу Магдалинівки), де в родині вчительки та інваліда Великої Вітчизняної війни народилася майбутня співачка.

– Співати мене навчила бабуся, яка знала й добре співала багато народних пісень, – згадує Ольга Яківна. – Вона розповідала, що я ще розмовляти толком не вміла, зате мелодію будь-якої почутої пісні повторювала в точності. У школі брала активну участь в усіх концертах, які під час збиральної давали виїзні агітбригади просто в полі.

Після школи, безумовно, вступала на вокальне відділення Дніпропетровського музучилища, куди набирали всього вісім осіб. Але дівчинці з провінції там місця не знайшлося. Довелося рік попрацювати у школі старшою піонервожатою. Вступила на вокал до культпросвітучилища, де чудові педагоги констатували в мене природне ліричне сопрано й почали вчити професійним премудростям академічного співу. На останньому курсі мене прийняли солісткою хору у відомий народний ансамбль пісні й танцю «Славутич» при Дніпропетровській філармонії. Де, до речі, читав гуморески ще один магдалинівець – Михайло Стрюковатий.

1974 року, ще під час будівництва Дніпропетровського театру опери та балету, оголосили конкурс у хорове відділення театру. Успішно пройшовши прослуховування, я була зарахована до штату. Мало того, практично одночасно від театру дали в обласному центрі двокімнатну квартиру. Але на цьому казка для мене тільки починалася. Я брала участь у першому спектаклі на сцені Дніпропетровського театру опери та балету – то була опера «Князь Ігор». Пам’ятаю, як після прем’єри я розридалася у гримерці – від щастя, що дівчинка з якоїсь Мар’ївки співає на сцені оперного театру. Потім були перші закордонні гастролі театру у Франції, де ми майже місяць давали на театральних сценах 17 міст спеціально підготовлену постановку «Кармен» італійською мовою. Заочно закінчила Київський інститут культури.

У 1996 році, після успішного прослуховування талановиту вокалістку з Магдалинівщини приймають до складу Національної опери України. На київській сцені Ользі Мовчан пощастило працювати з корифеями української опери – Анатолієм Мокренком, Євгенією Мірошниченко, Дмитром Гнатюком, Анатолієм Солов’яненком тощо. А також об’їздити з гастролями півсвіту. В Національній опері Ользі Яківні було присвоєно почесне звання заслуженої артистки України. Після отримання пенсійного посвідчення її ще п’ять років не відпускали з театру – надто вже голос хороший!

Досі співає – у себе в Ягодині, що під Києвом, де зараз живе, на батьківщині, в Магдалинівці, у Дніпрі, в інших містах і селах. А також у складі створеного нею ж творчого пересувного колективу «Мистецький спецназ» – для учасників АТО. До речі, в Яготині Ольга Мовчан одна з перших організувала волонтерську допомогу воюючим на Донбасі. До того ж заслужена артистка України (а ще Ольгу Яківну називають заслуженим соловейком із Магдалинівщини) – член правління столичного земляцтва Придніпров’я, яке об’єднує тих відомих людей із Дніпропетровщини, які живуть на Київщині. Нагороджена медаллю «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області», також є Почесним громадянином смт. Магдалинівка.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *