Забута професія – керуючий маєтком

Між панами й селянами, та на зламі епох…

1901 року почесним доглядачем Новомосковського трикласного училища був учений агроном Петро Федорович Шульц, управитель панасівського маєтку генерала Ілляшенка. А ось після його смерті на посаді управителя опиниться простий селянин, котрий проте прагнутиме ушляхетнити своє «недворянське» прізвище…

Вчений управитель Петро Шульц

…10 листопада 1899 року священик села Панасівка Анатолій Слоновський вінчав штабс-ротмістра Олександра Єгоровича Хандакова, православного, першим шлюбом, 42 років, і дочку вченого управителя в селі Панасівка 17-річну Софію Петрівну Шульц, православну, першим шлюбом.

Керуючим маєтком панасівського поміщика генерал-майора Степана Ілляшенка на зламі ХІХ-ХХ століть працював Петро Федорович Шульц. Народжений 1853 року. він був лише на рік старший за власника маєтку Степана Ілляшенка. Шульц мав необхідну сільськогосподарську освіту, тож був не просто управитель, але «вчений управитель», тобто вчений агроном. Можливо, походив з купців, бо мав звання особистого почесного громадянина.

У звіті Новомосковської повітової управи за 1898 рік повідомлялося: «Отримано від керуючого землевласника С. А. Ілляшенка пана Шульца за користування земським племінним бугаєм 30 карбованців». Тож, як бачимо, вченому агрономові доводилося бути і зоотехніком, і бухгалтером, і обліковцем… Того потребувала забута нині професія керуючого панським маєтком. Але мав він ще і «професію» хрещеного батька!

Його 17-річна дочка Софія, як свідчать метричні книги з Державного архіву Дніпропетровської області, виходила заміж за людину на 25 років старшу за неї, але швидше за все дворянського походження. Хоча шлюб був і нерівний, але дозволяв піднятися на сходинку в соціальній драбині. Тому батечко проти шлюбу не заперечував. Мало того – незабаром і сам обвінчається в тій самій церкві. 4 квітня 1900 року ще була жива його перша дружина Олександра Іванівна, а вже 12 листопада 1901 Петро Шульц вінчався повторно (отже, перша дружина померла в цьому проміжку). У метричному записі про молодих сказано так: «особистий почесний громадянин – вчений управитель Петро Фодорович Шульц, православний, другим шлюбом, 48 років, і міста Миколаєва вдова колезького реєстратора Ксенія Павлова дочка Лещинська, православна, другим шлюбом».

Поручителями (свідками) з боку нареченого виступали спадковий дворянин колезький реєстратор Михайло Миколайович Лалош (сусіда-поміщик) і колезький ассесор Віктор Олександрович Русов (його сестра Єлизавета була мачухою генерала Ілляшенка і також землевласницею в цих краях). З боку нареченою поручителями були спадковий громадянин Симеон Білановський і прусський підданий Іван Рудольфович Волгін. До речі, Семен Білановський був поручителем на вінчанні спочатку дочки, а потім і батька. Значить, вважався другом сім’ї.

Петро Шульц дуже ревно ставився до того, коли іновірців (котрі працювали в панській економії) приєднували до православної церкви. І з цієї нагоди завжди з’являвся в церкві. Так, 24 січня 1900 року в панастівській церкві приєднували до православної церкви (був такий обряд) через миропомазання 33-річного католика з Польщі Олександра Сенчковського. При обряді був присутній: вчений управитель Петро Федорович Шульц.

Помер Петро Шульц ймовірно в 1903-1905 роках. А, може, загинув у першу революцію? Йому на зміну на посаду керуючого прийшов селянин Григорій Черенок (Черенков).

Поліцейський урядник – слабенько. Дворянин!

2 червня 1898 року з’явився на світ і щойно 20 вересня хрещений Володимир. Батьки – поліцейський урядник 17-ї дільниці Новомосковського повіту села Панасівка (потім слова про поліцейського урядника перекреслені червоним атраментом і натомість старанно виведено: «Дворянин Катеринославської губернії») Євген Іванович Домонтович і законна дружина його Анна Кузьмівна, обоє православні. Хрещеними батьками Володимира стали знову таки управитель Панасівської економії Петро Федорович Шульц і дворянка Марія Кузьмівна Пранат (тітка хрещеника). А хрестив немовля священик Михайло Волошинов.

Місцевий благочинний тут же зробив таку примітку: «Поправці, зробленій червоним чорнилом, на підставі Указу Катеринославської духовної консисторії за № 3917 1901 р. «Дворянин Катеринославської губернії» вірити. Благочинний (підпис)».

17 листопада 1907 року в родині панасівського урядника Карпа Шарапова народилася дочка Ганна. Її хрестили 25 листопада. Хрещеними батьками були Харківської губернії Куп’янського повіту Кам’янської волості селища Колодязного селянин Григорій Гаврилович Черенок і селянка села Перещепиного селянка Параскева Василева дружина.

 

 

Як Черенок став Черенковим

Пам’ятаєте історію про Борулю і Берулю? Григорій Гаврилович Держак схоже змінив померлого Петра Шульца на посаді керуючого панасівською економією. Згодом він змінить (ушляхетнить!) і своє прізвище. Якщо спочатку він фігурував під мужичим прізвищем Черенок, аж надто близьким до землі, то з часом прізвище це «ушляхетниться» і перетвориться на Черенков…

До речі, сюжет своєї комедіï «Мартин Боруля» Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) побудував на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу, але марно – дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тубілевич, а в нових Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простоï людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь піднестися над іншими.

Тим часом при народженні дівчинки Клави Черенок хрещеними стали сам генерал та його дочка! Отже, 2 листопада 1907 року з’явилася на світ і 8 листопада хрещена Клавдія. Батьки – Харківської губернії Куп’янського повіту Кам’янської волості селища Колодязного селянин Григорій Гаврилович Черенок і законна його дружина Наталія Іванівна, обоє православні. Хрещеними батьками малятка стали «селища Чернеччина Полтавської губернії Костянтиноградського повіту Свято-Троїцької церкви священик Василь Дороганов і дружина священика Наталія Василівна Слоновська; генерал-майор Стефан Андрійович Ілляшенко та неодружена Лідія Стефанова дочка Ілляшенко».

Колодязне – село в сучасному Дворічанському районі Харківської області. Є адміністративним центром Колодязненської сільської ради. Як бачимо, на хрестини доньки «селянина» були запрошені священик, дружина священика, генерал-майор і дочка генерал-майора… Рідко в якого селянина в кумів з’являлися такі люди. Але селянин, який став керуючим серйозного маєтку, міг уже претендувати на прихильну увагу людей, що стояли вище за нього на соціальній драбині.

Це досить рідкісний запис про те, що останній власник маєтку Панасівка генерал-майор Степан Ілляшенко та його дочка були хрещеними у місцевих «селян»…

«Продається малоїжджений автомобіль»

Навесні 1912 року в катеринославській пресі з’явилося оголошення такого змісту:

«Через надмірність продається малоїжджений автомобіль системи Опель 18 на 24 з поступкою, справлятися в Панасівській економії Новомосковського повіту, Генерал-Майора С. А. Ілляшенка, запитати управителя Черенкова, можна говорити по телефону через місто Новомосковськ».

Яка доля останнього керуючого маєтком Ілляшенка в Панасівці? Найчастіше в роки громадянської війни і частої зміни влади керуючі поміщицьких маєтків ставали жертвами класової війни. Вони до останку захищали панське майно. А це не завше кінчалося для них щасливо…

Григорій Гаврилович Черенков цілком міг розділити долю багатьох своїх побратимів. За гетьмана Павла Скоропадського катеринославським губернським старостою був якийсь генерал Черников (до нас не дійшло навіть його ім’я!). У своєму донесенні від 15 червня 1918 року головному уповноваженому гетьманського уряду при австро-угорському командуванні він повідомляв про підпали селянами поміщицьких маєтків у Новомосковському повіті:

«Таємно. По Новомосковському повіту: Маєток Мізка «Карабинівка» спалено, селяни рубають ліс. Убиті приймальник економії князя Урусова «Котівка» Одинець та керуючий економією Ілляшенко. (Тут, щоправда, неясно – убитий керуючий економією князя Урусова або економією Ілляшенко? – М. Ч.). Терор у повіті розвивається, що має на меті планомірне спалювання економій. Згоріла економія графа Ностіца…».

В ті буремні часи загинуло багато керуючих панських економій. Самі поміщики тікали закордон, в еміграцію. А управителі їхніх маєтків зчаста приймали удар на себе.

Микола ЧАБАН

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *