Жінка-свято: в. о. директора Гупалівского Будинку культури Лариса Чунєєва

Це Лариса Чунєєва, в. о. директора Гупалівского Будинку культури. Мало того, що в цієї жiнки красиві і блакитні, як небо, очі, так коли вона розповідає про свою роботу, вони ще і блищать, від чого стають ще прекраснішими.

Корінна жителька Гупалівки. Народилася в сім’ї колгоспників. У школі мріяла стати вчителькою молодших класів, але не вийшло. Як часто трапляється з випускницями — вони виходять заміж… Ця доля не оминула й Ларису, що «відхопила в чоловіки» міського хлопця, з обласного центру. Як сама розповідає, після народження первістка почала займатися культурно-масовою роботою в селі.

На питання: «Чому зайнялася саме культмасовою, не зовсім популярною на селі роботою?», — Лариса Михайлівна відповідає, мовляв, з малечку подобалося виступати в клубі, дивитися, як це роблять інші, а потім самій стало цікаво організовувати і проводити подібне.

– Як або з чого почалася Ваша кар’єра, якщо так можна висловитися, гупалівського масовика-витівника?

— Після народження сина я ще кілька років займалася домашнім господарством, але хотілося реалізувати себе не тільки вдома. У процесі пошуків зазирнула до нашої сільради, де мені й запропонували посаду художнього керівника в нашому сільському клубі. Й ось, з кінця червня 2006 року почала працювати в гупалівському Будинку культури, а вже, через тиждень самостійно написала сценарій до свята Івана Купала. Це, напевне, одне з найбільш яскравих та шанованих свят у Гупалівці, та й на Магдалинівщині. Тоді дуже хвилювалася, чи сподобається мій варіант святкування? На щастя, обійшлося без накладок, крім того,  отримала вельми схвальні відгуки.

– Мабуть, на 13 році роботи в ДК святкові заходи можна готувати, як кажуть, «однією лівою»?

— Нічого подібного. Для мене підготовка будь-якого заходу викликає хвилювання. Намагаюся в кожен сценарій внести щось новеньке, цікаве, інакше людям швидко приїсться, набридне одноманітність. Намагаюся залучати на кожне свято побільше простих, що раніше не задіяних, селян — як дорослих, так і дітей. У такий спосіб вони долучаються до мистецтва співу, танців, до різних театралізованих заходів, водять до гуртків дітей.

– Чому Ви лише виконувач обов’язків директора Будинку культури…

-Посада директора ДК без префікса «в.о.» вимагає вищої освіти, якої в мене немає. Я лише закінчила курси підвищення кваліфікації в Дніпропетровському культучилищі. Нехай буде в.о., зате за 12 років роботи в ДК я багато чого можу навчити тих, хто приходить у подібні заклади з університетськими дипломами. Тим паче, клуб мені дорогий і тому, що в ньому я багато років працювала на півставки, отримуючи трохи більш ніж 200 грн… Покажіть ще таку людину, яка б погодилася «сушити мізки» та вмовляти вічно зайнятих селян узяти участь у якомусь святі, яке триватиме… дві з половиною години?!.

– Минулого року ДК капітально відремонтували. Приймали участь?

— Страшно згадати, що являв собою клуб до ремонту — у залі для глядачів штукатурка зі стелі на глядачів валилася. Завдяки нашому народному депутату Вадиму Нестеренку, заштатний сільський клуб перетворився на сяючий Палац культури. Коли Вадим Григорович приїжджав справлятися про хід ремонту, ми із Сільським головою й будівельниками частенько разом вносили корективи в проект, та й фізично доводилося допомагати. У результаті відновили роботу трьох хореографічних, двох вокальних і театрального колективів. Великою популярністю користуються різні дитячі секції та гуртки при клубі, зокрема, в’язання, Петриківський розпис тощо. Зробили імпровізований РАЦС, де в цьому році вже розписали дві пари.

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *