• Віктор Струк

«Довiра», якій довiряють навзаєм

Голова і засновник агрофiрми «Довiра» Віктор Струк назвал своє господарство, як він каже, не замислюючись, першим словом, що в голову прийшло. Як виявилося, назва стала пророчою.

Йому 48 років. Родом із Михайлівки, що на Новомосковщині, де жили та працювали в колгоспі батьки (батько все життя на тракторі, мама – дояркою). Завдяки їм і пов’язав своє життя з сільським господарством. Отримавши початкову спеціальність агронома в Новомосковському технікумі та відслуживши в армії, вступив на стаціонар Київської сільгоспакадемії. В 1995-му став володарем заповітного диплома вже справжнього агронома. Повернувшись до рідного краю, півроку в колгоспі відпрацював насіннєводом, після чого молодого фахівця з академічними знаннями призначили заступником голови колгоспу.

А за п’ять років він уже віддавав останньому монстру радянського сільського господарства останню шану. Хоча, до останнього не хотів «колгоспного похорону», пропонуючи голові змінити тільки вивіску, залишивши колишню земельно-технічну структуру. Але голова спокусився на обіцяні нуворишами-засновниками «золоті гори».

Після чого, коли кожен організував своє господарство, їхні дороги розійшлися, колишні голова колгоспу та його заступник стали конкурентами.

Віктор Струк не любить хизуватися цим, тому розповідає, м’яко кажучи, без особливого натхнення. Його господарство – агрофірма «Довіра» – створилася внаслідок розділу землі, майна і техніки колгоспу ім. Леніна. Як сам зізнається, далеко не справедливого розділу. Йому дісталося значно менша частка – більш ніж втричі менше землі та вдвічі – техніки. Хоча, худа без добра не буває – саме цей фактор зіграв позитивну роль у кадровому питанні «Довіри». Спочатку, до більш, на перший погляд, благополучного сусіднього господарства конкурента кинулися практично всі працездатні селяни. «Але, як часто в таких випадках буває, через надлишок робочої сили господарі почали ставитися до них за правилом: не подобається – йди. Люди почали дивитися в корінь та обирати місце роботи зовсім за іншими, ніж раніше, критеріями. Через невеликий проміжок часу в «Довірі» виявилися найкращі – як у професійному, так і в особистому сенсі – люди », – зізнається Струк.

– Ви хочете сказати, що стався природний відбір…

– Майже за Дарвіном. У результаті такої еволюції в нас у господарстві сформувався єдиний і неподільний кістяк фахівців і працівників, якими я дуже й дуже дорожу. Більше п’яти років ми не відчуваємо ані кадрового, ані дисциплінарного дефіциту, на відміну від подібних агропідприємств, які розташовані відносно близько до Новомосковська. Наприклад, коли їду у відрядження, спокійний за людей, не турбуюся, що хтось нап’ється, знищить техніку або прогуляє.

Цікаво, «Довіра» і в зерновому виробництві попереду планети всієї?

– Ну, не планети, а в Новомосковському районі вже три роки за ранніми зерновими у трійці лідерів. Змагаємося, в основному, з АФ «Дружба» – господарством легендарного Вуйчицького, та «Агроальянсом». До речі, Анатолій Станіславович Вуйчицький – єдиний колишній голова колгоспу, який зумів зберегти земельно-технічну структуру колгоспу і на її основі створити і розвинути агрогосподарство, так би мовити, нового мислення.

– А що ж сусіди-конкуренти?

– За врожайністю наші одвічні конкуренти явно відстали. За деякими культурами вдвічі й більше. Причина? Різне ставлення до землі та до агрономії. Не може міська людина, якою є їхній засновник, з балкона багатоповерхівки вказувати: що, куди та скільки сіяти.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *