• соціум

Добрими намірами…

Саме задоволення слухати наших вождів! Ані до храму не потрібно ходити за розумним словом, ані в цирк за задоволеннями. Сідаєш собі до телевізора, наливаєш стопочку, вмикаєш прем’єр-міністра, і – на небесах від блаженства.

У середу пан Гройсман так завернув на засіданні Кабміну, що аж сльозу в мене вибив. Суворо так повернувся до міністрів, стукнув долонею по столу й каже: «Я не збираюся утримувати Службу зайнятості. Я не збираюся утримувати безробітних. Я збираюся дати людям нормальну роботу і нормальну заробітну плату». Господи, ну прям тобі апостол пост-радянської економіки! Білл Гейтс і Карл Маркс в одному флаконі.

Щоправда, картинку зіпсував товстенький чоловічок, який виявився міністром соціальної політики Андрієм Ревою. Він доповів прем’єру, що «з 26 мільйонів українців у віці від 15 до 70 років у нас на сьогоднішній день є зайнятими трохи більше 16 мільйонів». Виходить, що майже половина громадян країни або безробітні, або офіційно не працевлаштовані, отримують від господаря копієчку прямо в кишеню, минаючи податки.

А ви замислювалися над тим, звідки взагалі беруться робочі місця? Коли вони зникають і коли, навпаки, з’являються? Фундамент будь-якої економіки в короткій фразі «попит породжує пропозицію». Щоб щось робити, вирощувати чи виробляити, потрібно, щоб це щось у вас купили. А це вже питання про ринки збуту – внутрішній і зовнішній.

Внутрішній ринок України просів із початком кризи 2008 року, та остаточно впав через інфляцію, коли купівельна спроможність гривні в 2014 році обрушилася в три рази. Зовнішні ринки Україна теж втрачає. Російський ринок споживав більше третини наших товарів, сьогодні ледь 8%. Широкі двері на ринки країн ЄС виявилися вузенькою щілинкою, перекритою квотами та сертифікацією.

Друга умова створення робочих місць – привабливість економіки країни для інвестицій і створення сприятливих умов для національного бізнесу. Імпортні інвестиції від нас тікають, – адже хто ж вкладатиме гроші в країну з корупцією та війною? З тієї ж причини капітал українських олігархів воліє поки відпочивати на Багамах. А рідний бізнес уряд Гройсмана або як вовків прапорцями обклав податками, або позбавив держпідтримки – того ж, наприклад, спецрежиму ПДВ для сільгоспвиробників.

Ось які сумні думки викликав радісний спіч прем’єр-міністра. Ні вже, краще в цирк. Там клоуни справжні.

Ваш Мартин КАПУСТА

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *