Добра добувши, кращого не шукай

Дорослі люди збуджуються перед будь-якими виборами немов діти, яким пообіцяли смакоту, але поставили перед вибором. Можна взяти щось одне: або ось це тістечко, або ось той пиріжок, або зів’ялу торішню моркву з погреба. Причому, обирати змушують навпомацки. Продукти на тарілочках прикриті серветками, на яких або яскрава картинка з партійною символікою, або кольорові фото усяких «веселих чоловічків». Ну що тут обереш? Дітям простіше – у них є нюх. Вони за запахом відрізнять смачне від несмачного, відмінне від гнилого. А дорослим що робити? Що їм шукати на аркуші паперу з красивою назвою «виборчий бюлетень»?

По-перше, бюлетенів два. З одним простіше – це голосування за партії та їхні партійні списки. Тут, напевно, кожен вже визначився. Хтось обере нескінченний «шлях до Європи» з Петром Олексійовичем, комусь до душі спiвучий «голос» Вакарчука, є прихильники й у опоблоків, Тимошенко, і навіть у таких невиразних персонажів, як Смішко або Гройсман. Це ваш особистий вибір і ніхто не повинен лізти в вашу тарілку зі своїми брудними руками. Лише одна порада. Демократія існує тільки тоді, коли при владі є опозиція. Якщо ми в підсумку цих виборів отримаємо парламент з однієї партії, то в кінцевому рахунку ми отримаємо самодержавство чи диктатуру. Тому, як любить повторювати наш вельмишановний новий Президент, – «Думай-те».

Другий бюлетень – це вибори нашого персонального депутата від нашого ж мажоритарного округу. Яка тут повинна бути логіка вибору? Для початку потрібно зрозуміти, що вибори мажоритарного депутата – це зовсім не третій тур президентських виборів. І ось тут важливо включити голову і не дозволити себе обдурити партійним гаслам. Я б узагалі не дивився на партійність кандидата, в цьому випадку це не потрібно. Ми обираємо людину. Причому, не за вродою, не за красномовством, не за фасоном костюму, і навіть не за вмінням фантазувати над солодкими обіцянками.

Ми дорослі люди i повинні бути прагматичними. Повинні чітко розуміти, яку шерсть ми можемо настригти з нашого депутата. Від мажоритарного округу нам потрібен не політик і парламентський краснобай, грубо кажучи, нам потрібен завгосп. Той, який знає як свої п’ять пальців всі біди округу, хто розуміє як їх можна по черзі вирішувати. А найголовніше – потрібен свій, місцевий, хто вже щось конкретне зробив і робить. Мені багато років і я добре знаю, що всі залітні кандидати відразу після виборів відлітають з округу. У них мета – Київ і можливість підзаробити на мандат.

Я буду робити вибір на користь Нестеренка. Так, він не ідеальний. Так, і мені вже не 17 років, я в ідеальних красунь не вірю. Зате вірю в конкретику. Наприклад, в ті мільйони, які нардеп в січні видавив з прем’єра Гройсмана, щоб привести в порядок кардіологічне відділення Новомосковської лікарні. І я чітко розумію – не буде Нестеренка, ремонту теж не буде. І альтернативного опалення не буде, і ремонту водоводу. Де ви ще знайдете таку коняку, яка добровільно вантажить себе справами, за які міг би і не братися.

Наші предки були не дурнями. Так ось, я вам хочу нагадати – добра добувши, кращого не шукай.

Ваш Мартин КАПУСТА

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *