Для більшості атестат залишався недосяжним

До 210-річчя новомосковського повітового училища

Цього року гряде важлива кругла дата в історії народної освіти в нашому краї – у Новомосковську відкрився перший на весь величезний повіт поважний навчальний заклад в умовах Російської імперії. Ми присвятили дві статті цифрам і фактам з історії найстарішого навчального закладу повітового Новомосковська.

Наше училище випереджало інші

8 листопада 1807 року (за старим стилем) у повітовому місті Новомосковську сталася важлива подія в історії освіти – відкрито повітове училище. З повітових міст тільки в Павлограді училище відкрилося трішки раніше – 1806 року. Інші повітові міста Новомосковськ випередив. Подібні навчальні заклади в Бахмуті та Олександрівську (нині Запоріжжя) відкрилися 1808 року. Парафіяльні училища в Петриківці і Нікополі з’явилися щойно 1810-го.

Відкривав Новомосковське училище шанований  гість з Катеринослава – перший директор Катеринославської класичної гімназії Дмитро Тимофійович Мізко (1772- 1847). Йому довелося стояти біля колиски усіх повітових училищ у губернії. Як директор губернської гімназії він по суті очолював «облвно», тобто губернську освіту (повітові училища підлягали губернській гімназії). З нагоди відкриття училища в Новомосковську він виголосив спеціальну промову. Подія справді була історична. Тому до промов ставилися поважно. Деякі з них потім виходили окремими брошурами.

Бургомістр подарував… будинок

Відкриття училища в Новомосковську супроводжувалося особливою урочистістю і значними пожертвами на його користь. До нас дійшли імена перших жертводавців. Новомосковський повітовий маршалок (предводитель) дворянства Матвій Іванович Тимковський передав  училищу 50 карбованців і 10 книжок. До речі, Матвій Іванович походив з козацької старшини Гетьманщини і був сином городового отамана і жителя Царичанки. Новомосковський городничий Пустильников виділив 25 карбованців. Поміщик Павло Андрійович Миргородський, який походив з січової козацької старшини, так само жертвує 25 крб. Поміщик Клевцов виділив 50. Це були найбільші пожертви. Від багатьох інших осіб училище отримало тоді в цілому 212 карбованців, всього ж з попередніми – 362 крб. Та найзначнішу пожертву зробив бургомістр Новомосковська Іван Перекрестов – за одними даними він так вчинив особисто, за іншими – це зробило через нього міська громада, на чолі якої він стояв. Як би там не було, а училищу подаровано будинок за 1200 карбованців, ще й бургомістр зобов’язався щороку вносити 100 карбованців як допомогу державній скарбниці. Того року на навчання вступило 49 учнів. При чому з них аж п’ятеро дівчат! Що для тих часів було досить прогресивним. До речі, ви знаєте, коли в Новомосковську з’явився перший дівочий пансіонат? Нам відомий приватний пансіонат Ковальської, який відкрився 1852 року. Він прирівнювався до парафіяльних училищ.

Ревізькі душі й розбудова освіти

Оригінальне рішення ухвалило новомосковське дворянство. Задля сприяння успіхам свого першого навчального закладу воно вирішило 22 березня 1808 року вносити одночасно на користь училища по 10 копійок з ревізької душі! Ревізькими душами до селянської реформи 1861 року називалися переписані кріпаки, які пройшли перепис.

Але від декларацій до діла – далеко. Яка насправді сума від цього перепала училищу – так і невідомо. За перші 28 років його існування  (до 1835-го) від різних осіб надійшло грошових пожертв на 5120 крб. Як тільки поміщик Андрій Гаркушевський став 1813 року штатним доглядачем (опікуном) , він заходився робити значні перебудови в училищних будівлях. Це обійшлося йому в кругленьку суму – 1000 крб.

Історія донесла й інші факти благодійності. Так, 12 грудня 1813 року, в урочистий день народження імператора Олександра І пожертвувано «в пользу сирых (бідних) учеников» 246 крб. Новомосковське дворянство 1820 року жертвує 1302 крб. на побудову училищного будинку. Таким чином, усі пожертви на Новомосковське училище сягають 10.820 крб. А якщо поділити цю суму на 28 років його існування, то виходить щорічна сума в 390 крб. Це зовсім непогано. Різних книжок до бібліотеки пожертвувано 40 примірників (книжки були дорогі й ними не розкидалися ) та ще географічних мап 5.

Лідерами пожертв на училище були насамперед його почесні доглядачі або опікуни (для цього їх, чесно кажучи, й призначали!). Ось цікаві цифри. Петро Дмитрович Алексєєв передав 440 крб. Петро Сушков розщедрився на 782 крб., а Олександр Андрєєв на 200 .

Як модернізувати приміщення

У 1807-1821 роках новомосковське училище мало досить тісне приміщення, пожертвуване, як відомо, місцевим міським товариством. 1821 року збудовано новий будинок на пожертвувану дворянством та іншими особами суму. Будинок цей, який, втім, мав чимало незручностей, служив училищу лише до 1834-35 років.

1834 року почесний доглядач повітового училища Петро Алексєєв (потилиця його сина Георгія увічнена Рєпіним на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану») своїм коштом став будувати власну училищну будівлю, яка обійшлася йому в 6800 крб. Взагалі до своїх обов’язків цей багатий дворянин ставився дуже старанно. Бо, окрім усього, щороку вносив на допомогу училищу від 1832-го – часу його вступу на посаду – по 500 крб. А ще подарував училищу портрет імператора Олександра І вартістю 150 крб.

Традиції благодійності

Час від часу в пресі з’являлися списки благодійників з вказанням сум, жертвуваних на освіту. Публікація в пресі мала заохочувальний мотив. А ще коли списки друкувалися в котрійсь зі столиць!

У травні 1829 року «Московские ведомости» друкують «Ведомость о пожертвованиях, учиненных разными лицами для учебных заведений, состоящих в Харьковском учебном округе, в течение сентябрьской трети прошедшего 1828 года».

Нічого не скажеш – оперативністю ця інформація не грішила. Та з точки зору вічності це вже й неважливо – нас особливо зацікавили благодійники. Новомосковського повіту. Ось їхні імена:

Почесний доглядач повітового училища титулярний радник Олександр Андрєєв передає училищу різного змісту російські книжки ціною 70 карбованців, новомосковський городничий Степан Пустельников – 5 крб., суддя надвірний радник Назарій Савенко – 16 крб., колезький секретар Афанасій Панютін – 4 крб., титулярний радник Семен Надхін – 5 крб., капітан Микита Ухов – 5 крб., поручик Микита Калиновський – 4 крб., повітовий стряпчий Григорій Третьяков – 2 крб., титулярний радник Матвій Волошинов – 4 крб., штабс-капітан Дмитро Резников – 4 крб., колезький секретар Василь Штука – 4 крб., купець Іван Виставкін – 4 крб., купецький син Матвій Калепін – 4 крб.»

Хто б зараз згадав, приміром, новомосковського повітового стряпчого (адвоката) Третякова. Якби не його скромна пожертва на училище, де, можливо, вчився його син…Нинішні батьки не менше жертвують на свої навчальні заклади (правда, не завжди добровільно), та ось прізвища благодійників до преси не діходять. А тим більш столичної! Стало все буденно і негласно.

Ось ще кілька цифр щодо благодійності. З 1836 по 1855 роки різні особи пожертвували училищу 194 карбованці сріблом. А ось звідки йшли постійні фінансові вливання. Новомосковська міська ратуша на утримання приходського класу за ці роки передала 654 крб. Від почесних доглядачів (опікунів)  щороку надходили пожертви, Усього за ці 19 років надійшло 2400 карбованців сріблом. Опікун В. В. Курилін за 14 років передав 1400 крб., і стільки ж надійшло за 4 роки від його наступника Георгія Мізка, сина першого директора катеринославської гімназії Дмитра Тимофійовича Мізка.

І все ж, якщо порівнювати пожертви на новомосковське училище з іншими подібними, то на наше жертвували найменше – в середньому 171 крб. на рік. Лідером же стало Слов’яносербське училище. Тут жертводавці були щедріші – в середньому на рік жертвували майже втричі більше – 495 крб.

Любіть книгу – джерело знань

Книжки й підручники дарували училищу, як щось особливо цінне. Тому помалу, але зростала книгозбірня училища. Втім, переживала і вона свої «зигзаги долі». Якщо в 1809 році тут було 175 книг, то в 1815-му – 102. Може, це пов’язано з війною 1812 року? Хоча французів на Катеринославщині не було, але під час війни, знаєте, виникають свої пріоритети…

1822 року кількість книжок все ж зросла до 193, а потім почалися кількісні стрибки – 1830 року нараховується вже 436 книжок, і 1835-го – 723. Ну, це вже якась культурна революція! Таке стрімке зростання бібліотеки не могло не радувати.

Книжка була й кращим подарунком! З 1808 по 1835 роки книжками й похвальними листами щедро нагороджено 571 учня.

На 1 січня 1845 року було 378 назв книжок, а всього 590 томів. Для класів малювання і чистописання нараховувалося  211 посібників. А ще для дітей було 45 географічних карт і глобусів.

(Закінчення в наступному номері)

Микола ЧАБАН

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *