Датчик тиску

Незважаючи на зовнішній спокій і навіть якусь аристократичну шляхетність у словах і позах, керівництво країни переживає не найкращі часи. Як, втім, і країна. Навіть якщо прибрати за дужки таких одіозних особистостей, як Саакашвілі, прикрити очі й вуха на риторику Ляшка або Тимошенко, процес все одно наростає – кипіння в котлі повільно, але впевнено рухається до точки вибуху. Що це за котел, ви запитаєте? Котел – це державна структура влади, а кипляча маса – це ми. Кожен окремо – всього лише бульбашка, але 40 мільйонів бульбашок – це вже, мабуть, така маса, не враховувати яку кочегарові не можна.

Справжній політичний процес у країні – це зовсім не сесія ВР, не засідання Кабміну, не президентські укази. Їх ми простою слухаємо, іноді лаємо, але частіше – пропускаємо повз вуха. Процес полягає у формуванні єдиної громадської думки, а вона складається з думок різних соціальних і вікових груп.

Ось пенсіонери, наприклад, ще не в точці кипіння. Пенсіонери – люди довірливі, вірять в обіцяне підвищення пенсій. А заяву соціального міністра Зубка про те, що ми в рамках майбутньої пенсійної реформи будемо рівнятися на формулу – або ти пенсіонер і отримуєш пенсію, або ти в 70 років працюєш і отримуєш зарплату, але тоді ти не пенсіонер і пенсія тобі не годиться – це формулювання до наших вух поки не дійшло. Його притримали до кращих часів.

Медики ось-ось закиплять. У понеділок близько 4 тисяч медпрацівників Києва вже вийшли протестувати під Раду проти медреформи. Ні, вони не проти самої реформи, вона давно назріла. Але лікарі, як люди з вищою освіту, резонно запитують – яка ж це реформа, якщо на неї взагалі не виділяють грошей, як і на медицину в цілому? Можна постаратися реформувати навіть курку, але якщо її не годувати через відсутність кормів, то яєць не буде, та й курка здохне, як здихає зараз українська медицина.

Одеса кипить через пожежу в дитячому таборі й загибель у вогні трьох маленьких дівчаток. Дівчаток вбив не нещасний випадок, а корупція. Та, при якій за систему пожежної сигналізації для дерев’яних корпусів табору заплатили 11 мільйонів гривень, але… так і не ввімкнули.

Селяни з Личкового Магдалинівського району ось-ось вибухнуть, оскільки їм не подобається повернення кріпосного права. При якому міністр юстиції Петренко особисто вирішує – з ким їм укладати договори оренди земельних паїв. Анекдот: наділи належать людям, а розпоряджається ними міністр.

Біда нашої влади в тому, що вона красиво дивиться на всі боки й бачить ситуацію «в цілому». В державному котлі не працює датчик тиску і панове начальники щиро не знають або не хочуть знати, що насправді хвилює людей, наскільки вони вже закипіли та коли прийде час спускати пар. Ситуація дуже схожа на причину смертельної пожежі в Одесі.

Ваш Мартин КАПУСТА

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *