Давайте розберемося на кому шапка палає

В Україні є різні ЗМІ. Одні намагаються дотримуватися журналістських стандартів та показувати життя в усьому його розмаїтті, говорити про погане, що воно погане, а про хороше – добре. Інші газети і сайти годуються тільки з негативу. Їм не важливо, що відбувається навколо, їм потрібно обмазати дьогтем опонентів. А хто стоїть за цим замовленням на негатив? Хто його оплачує?

Жителям Новомосковська досить добре відомий безробітний нині активіст і громадський діяч Сергій Рєзнік. Він постійно публікується в давно приватизованій міській газеті, у якій є дві теми – Рєзнік –а це добре, все решта – це дуже погано. З початком передвиборної кампанії про Рєзніка несподівано для себе дізналося і багато жителів сільських районів 38-го округу, коли раптово отримали в поштові скриньки нову газету «про сільське життя». У ній теж все погано і все караул, і тільки Сергій Рєзнік – це добре.

Наші постійні читачі знають, що газета «ТРК» ніколи не публікує звинувачення на чиюсь адресу, якщо ці звинувачення не підтверджені фактами й документами. Це найперша вимога до об’єктивної журналістики – спиратися на факти, підтверджені документами. Тому ми не витрачали сторінки на перекази чуток і хворих фантазій, а також не згадували про Рєзніка в контексті скандалів про новомосковське БТІ, про його членство в десятці партій, починаючи від Партії регіонів і закінчуючи одночасною спробою пробитися в ряди «Батьківщини» і «За життя», не писали про не зовсім зрозумілу приватизацію друкарні та інших об’єктів міської комунальної власності Новомосковська. Навіщо? Адже ця інформація звернена в минуле, а жити треба сьогоденням і майбутнім.

Але коли читачі почали завалювати нас питаннями про те, чому ми не пишемо про сьогоднішні судові процеси, про те, що Прокуратура Дніпропетровської області висунула щодо Рєзніка звинувачення відразу за двома статтями Кримінального кодексу: ч.2 ст.364 (зловживання владою або службовим становищем ) і ч.1 ст.366 (службове підроблення), ми задумалися. З одного боку, мова йде не про справи округу, а про справи Рєзніка в обласному центрі на посаді начальника департаменту мерії Дніпра. З другого боку, Рєзнік не приховує своїх намірів стати господарем Новомосковська, а то й усього округу, тому люди мають право знати про нього достовірну інформацію.

До речі, злочини в яких звинувачується Сергій Рєзнік, досить серйозні. За статтею 364 викритий злочинець карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За статтею 366 покарання трохи менше: штраф до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Виходить, що прокуратура і Кримінальний кодекс бачать потенційну небезпеку в тому, що Сергій Рєзнік може виявитися на тому чи іншому посту, який пов’язаний з бюджетними грошима. Значить, про цю небезпеку повинні бути попереджені й жителі.

Сам сюжет, на якому будується обвинувачення Прокуратури на адресу ексначальника Департаменту стратегічного розвитку та інвестицій мерії Дніпра Сергія Рєзніка, не новий, йому скоро виповниться два роки. Дуже багато часу знадобилося на слідство, але ще більше часу пішло на те, щоб справу почали розглядати в Жовтневому райсуді обласного центру. Майже 7 місяців адвокати Рєзніка витратили на те, щоб зривати і затягувати судовий процес, сьогодні інертна судова машина нарешті майже перестала пробуксовувати, перейшла до розгляду звинувачень по суті, почала допит свідків, і десь на горизонті засвітився майбутній вирок. Ми, звісно, не будемо випереджати рішення суду і називати когось злочинцем. Ми просто викладемо факти, які містилися в матеріалах журналістських розслідувань ЗМІ обласного центру, і згодом у великому обсязі перекочували в матеріали прокурорського слідства. Всі ці факти і документи давно оприлюднені й опубліковані, охочих познайомитися з ними детально – відправляємо, наприклад, на грантовий сайт журналістських розслідувань БюроUA. Ми викладемо суть дуже коротко.

Про що йде мова. У 2017-му році Сергій Рєзнік будучи директором департаменту мерії Дніпра виступив від імені міста і міського бюджету як замовник дорогих робіт (сума весь час змінювалася і уточнювалася, але в підсумку вона склала майже 60 мільйонів гривень) з реставрації фасадів 10 історичних будівель на головному проспекті Дніпра. Прокуратура офіційно заявила, що з цих 60 мільйонів – 21 мільйон пішов в кишені посадових осіб департаменту Рєзніка.

Як це було організовано? Рєзнік провів тендер і обрав генерального підрядника робіт (ТОВ «Равелін», там починається окреме слідство), який був фіктивним. У штаті підрядника налічувалося 10 співробітників і жодного будівельного працівника, він фізично не міг виконати заявлений обсяг робіт. У матеріалах тендеру, грубо порушуючи закон, підрядник не має субпідрядників. Рєзнік це знав, оскільки особисто підписував договір, але не вжив жодних заходів. Чому? Це стає зрозумілим, коли з’явився список субпідрядників. У ньому 10 фірм, причому стосовно 7 з них прокуратура раніше вже висувала звинувачення в «відмиванні» і «переведенні в готівку» бюджетних грошей. Іншими словами, і підрядник, і субпідрядники наймалися департаментом не на роботу, а на переведення в готівку грошей бюджету.

Багато ЗМІ обласного центру висвітлюють на своїх сторінках хід судового процесу над Рєзніком, і зі свіжих публікацій за показаннями свідків стає зрозумілим, що злочинний задум мав місце бути. Зі свідчень, наприклад, ексдиректора OOO «ДБМ-Інвест» (субпідрядник) слідує, що акти прихованих робіт (тих, які згодом неможливо перевірити) – переписувалися тричі! З опублікованих виданням БюроUA підписаних Рєзніком актів прийому-здачі виконаних робіт слідує, що вони теж підганялися під потрібні суми і переписувалися (кожен раз за підписом Рєзніка) тричі!

Окремим рядком іде питання про нібито використані на реконструкції фасадів особливо дорогі матеріали, на зразок німецького препарату для змивання старої фарби «Азур». У першому варіанті актів виконаних робіт, які підписав і оплатив Рєзнік, цього препарату не було. В останній версії документа «Азура» виявилося відразу на 3 мільйони гривень. Причому виробник і постачальник «Азура» офіційно заявили, що такої кількості німецької змивки, яку нібито використовували люди Рєзніка в Дніпрі, до України взагалі не завозили. А те, що було завезено, цільовим чином використовувалося на реконструкції Маріїнського палацу в Києві та оперного театру в Одесі. Розумієте? Три мільйони вкрали тільки на одному препараті «Азур». І таких епізодів у справі Рєзніка безліч.

Як пише журналіст із Дніпра Григорій Глоба в своєму репортажі з залу Жовтневого райсуду: «Як бачимо, при такому підході на бюджетні кошти можна закуповувати і списувати в якій завгодно кількості що завгодно, включно з віскарем, героїном і повіями, що в даній історії видно дуже наочно. Та й сама історія стає таким собі символом того, з яким розмахом провертаються до мерії корупційні схеми. Не дарма ж після оприлюднення матеріалів журналістського розслідування мер Дніпра Борис Філатов розсердився настільки, що не просто вигнав з посади директора департаменту Сергія Рєзніка, але й сам департамент зопалу ліквідував, адже за ним числяться корупційні грішки не тільки у роботі над фасадами, а й щодо всього іншого, за що брався Рєзнік у Дніпрі – смарт-дерева, освітлення Кайдацького мосту, благоустрій міського пляжу».

Тепер ви розумієте, чому Сергій Рєзнік і його ЗМІ такі активні в інформаційному просторі? Все в чіткій відповідності з двома народними прислів’ями. Перше – «На злодієві й шапка горить», друге – «Голосніше за всіх кричить «тримай злодія» той, хто сам украв».

Ще раз повторимо, що ми не звинувачуємо Рєзніка, звинувачувати може лише прокуратура, яку ми цитуємо, а вирішити – винна людина чи ні – може тільки суд. Ми просто пояснили читачам, через що Сергій Рєзнік оголосив інформаційну війну народному депутату. У Рєзніка, як у героя давньої кінокомедії «Кавказька полонянка», є тільки два шляхи – «або я веду її в РАГС, або вона веде мене в прокуратуру». Тому Сергій Олександрович усіма правдами і неправдами спробує на цих виборах сховатися від суду і прокуратури за депутатську недоторканність. У нього просто немає іншого виходу з глухого кута, в який він сам себе загнав. І тому ЗМІ, які контролює Рєзнік, його відбілюють, а всіх інших мажуть чорною фарбою.

Вам це потрібно розуміти, щоб мати можливість розібратися у всіх тонкощах цієї нашої містечкової нібито «політики» і нібито «боротьби за світле майбутнє». Світле майбутнє, для початку, полягає в одній простій істині – злодій повинен сидіти у в’язниці.

Віталій ШИЛОВ

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *