Гаряче літо

У мирні часи липень був призначений виключно для городів, відпусток і хвилювань абітурієнтів. А нинішня маківка літа без перепочинку стукає по маківках нам.

Ось 27 липня зібрався з силами наш прем’єр-міністр Гройсман і раптом несподівано для всіх чесно зізнався, що «Реформи нам потрібні як повітря», але грошей у держави ні на які реформи немає взагалі. Мовляв, на обслуговування зовнішніх боргів щорічно витрачається понад 100 мільярдів гривень (4% ВВП), плюс дефіцит Пенсійного фонду, і ще 5% ВВП йде на війну. Власне кажучи, про відсутність грошей на реформи ми здогадувалися, знайомлячись із проектами тих неподобств, які вже підготовлені в охороні здоров’я, у шкільній освіті та й у пенсійній реформі. Але позиція прем’єра мені незрозуміла. Я ж не йду купувати новенький «Мерседес», якщо в мене на нього немає грошей. Навіщо ж марити новенькою з голочки медициною та зразковими школами, якщо в селах і маленьких містах у результаті реформ просто доведеться закривати школи і лікарні?

Весь липень, так вже збіглося, Луценко та Аваков розповідали нам про те, як красиво й корисно реформуються правоохоронні органи, всілякі там поліції та прокуратури. І вже зовсім скоро ми почнемо забувати про те, що таке злочинність. А під кінець місяця в цих реформаторських розмовах жирну крапку поставила нахабна й безмежна перестрілка на одному з центральних проспектів Дніпра. Стріляли серед білого дня з автоматів, в результаті – 2 трупи і 4 поранених. Такого мені не пригадується і в 90-х роках, тоді бандюки призначали «стрілки» не на проспектах, а на пустирях. А тут «ділова зустріч», на яку ізраїльський бізнесмен Шолом Нахшон приводить бандюків, а друг Корбана адвокат Едвард Саакян привозить карабін і АТОвців. Цікавий такий собі «бізнес». До речі кажучи, як розповідають у Новомосковському районі, машина Саакяна – чорний джип-Субару з номерними знаками АЕ0022АВ – частенько бачили в Попасному, і автомат у руках його пасажирів миготів теж частенько.

Іноді, начитавшись таких новин, щиро хочеться взяти до руки лопату й вирити собі про всяк випадок пару окопів повного профілю, а краще – бліндаж у три накати. В нас же автоматів немає. А жити хочеться…

Ваш Мартин КАПУСТА

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *