Вік Христа на тренерському терені

Крім того, що тренер з веслування Новомосковської ДЮСШ Володимир Джига виховав і чемпіона Європи, й учасників чемпіонату світу, в його активі два сини-веслувальники – кандидат і майстер спорту

Майстру спорту Володимиру Васильовичу Джизі 57 років, народився у Вінницькій області. Мріяв просто вступити до будь-якого інституту. Але після восьмирічки подався до Херсонського суднобудівного технікуму. А як відомо, Херсон – місто на Дніпрі, тому славне водними видами спорту. До одного з них – греблі на байдарках – його й залучив одногрупник.

За визнанням тренера, за своїми далеко не видатними антропометричними даними він вважався не дуже перспективним спортсменом. Але на деяких дистанціях почувався як риба у воді й показував непогані результати. В армії служив у спортивній роті, де за два роки отримав звання майстра спорту СРСР. І тільки після служби випала нагода здійснити свою заповітну мрію – вступити до інституту. На цей раз не до аби якого, а до Дніпропетровського фізкультурного, на тренерське відділення веслування. Доля так розпорядилася, що практично всі збори і тренування його підопічні проводили на Самарі, в Новомосковську. І з 1984 року, після одруження (зустрів майбутню дружину в парку ім. Сучкова) переїхав до столиці Самарі. Працював тренером із веслування в спортклубі, потім у ДЮСШ трубного заводу. У суворі 90-ті на десяток років розвиток спорту в Новомосковську, як і всюди, завмер.

– Десь у середині 2000-х вдалося викупити або якимось іншим способом придбати нинішнє приміщення на острові, в якому знаходилися пункт прокату човнів для прогулянок, радіовузол і зал ігрових автоматів, – розповідає Володимир Васильович. – Як могли, своїми силами пристосували під роздягальні, тренувальний зал із буржуйкою та дірявим дахом. Підопічні обзавелися човнами, веслами й залізничними контейнерами для їх зберігання. По суті, з того періоду й почалося вирощування, або виховання новомосковських чемпіонів-веслярів. Ні, вірніше буде сказано – чемпіонів-веслярів із Новомосковська.

А ось від цього моменту – з вирощування чемпіонів – будь ласка, детальніше!

– Якщо почати з переможців обласних змагань, то такі з-під мого крила щороку виходять. І не в єдиному екземплярі, а від трьох до п’яти веслярів, – розповідає Володимир Джига. – Потім же вони брали участь у чемпіонатах України або інших змаганнях всеукраїнського рівня. Ставали, знову ж, чемпіонами, призерами, просто учасниками. За свою 33-річну тренерську роботу я виховав шість майстрів спорту, троє з яких за останні три роки, й незліченну кількість кандидатів у майстри. Чому такий кількісний розрив? Виконавши «кандидатський мінімум» (як правило, в 15-16 років), спортсмен готується захищати звання «майстра» до 17 років. А тут закінчення школи та мрія про престижний ВНЗ. Мало хто наважується пов’язати своє життя зі спортом, а утримати неможливо. На жаль!

– Ви скромно замовчуєте щодо чемпіонів міжнародного рівня...

– Є й учасники, і призери, й чемпіони. Наприклад, Дмитро Даниленко цьогоріч став чемпіоном Європи. Кирило Бобильов, про якого газета «Твiй рiдний край» вже писала, – учасник чемпіонату світу і Європи. Відрадно, що їм підростає гідна зміна. Взагалі ж, щоб потрапити на подібні чемпіонати, потрібно не один пуд солі залишити на майці, та й конкуренція по Україні дуже велика, десь 1:700. Але, так чи інакше, новомосковські байдарочники традиційно найкращі в області: з дев’яти, які беруть участь у чемпіонаті, сім перших місць – наші.

– З Днем фізичної культури і спорту Вас!

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *