• Віталій Нахапетько

Від розчарованого міліціонера до юриста і сільського голови

А для повноти ескізу до портрету голови Михайлівської (Новомосковський р-н) сільської ради Віталія Напхенька, крім названих його іпостасей і пристрастей, не вистачає такої – реалістичний романтик…

З відзнакою закінчив Новомосковський кооперативний коледж, потім Дніпропетровську академію МВС і, натхненний фільмами та книжками про чесних «ментів», завзято кинувся боротися зі злочинцями, несправедливістю й іншими пороками суспільства. Але незабаром, зіткнувшись із реальною дійсністю та розчарувавшись у своїй юнацькій мрії, написав рапорт і пішов з відверто злочинної міліцейської системи в юристи.

Віталію Павловичу, тоді питання на засипку: як докотилися до такого життя, тобто, стали сільським головою?

– Вже тоді почав серйозно замислюватися над, здавалося б, прописною істиною – а що я зробив для того, щоб їздити по нормальних дорогах, щоб вечорами ходити освітленими вулицями, щоб діти не мерзли у школах і дитячих садках? Ну, й над іншими елементарними життєвими устроями нашого життя. Про реальний стан справ я судив за двома моїми рідними селами – Михайлівкою, звідки родом мій батько, та Левенцівкою – маминою батьківщиною, де живуть усі мої близькі й далекі родичі.

В голову вбилося сакраментальне питання: «Що відбувається? Невже ми такі безглузді, що не можемо навести хоча б елементарний порядок у своїх селах?». Напевно, в 2015-му, коли проходили вибори, я остаточно дозрів, щоб зважитися порвати з бажанням працювати на олігарха Фірташа, допомагаючи йому ще більше багатіти, а натомість –  працювати на благо своїх односельчан. А життя то йде, мені ж тоді вже 32 стукнуло. Ось і висунув свою кандидатуру на посаду голови сільради. Чесно зізнатися, я підспудно усвідомлював, що завдяки своїм попередниками – колишнім керівникам сільради, зміни яких селяни просто жадали, я зможу реально претендувати на перемогу. Так і вийшло, за мене проголосувало більше, ніж за шість інших кандидатів разом.

Занурившись тепер у владну іпостась, з чим зіткнулися, що вразило чи розчарувало?

– Водночас і розчарувала, і вразила тотальна деградація суспільства буквально в усіх напрямках, особливо – дефіцит моральних підвалин, моральних принципів і людських цінностей. Напевно, свого часу ми виявилися не готові до наданої свободи й демократії. Як результат – алкоголізм, наркоманія, злочинність, непрофесіоналізм, бажання збагатитися будь-яким шляхом, навіть ідучи по трупах своїх родичів і друзів… Знаєте, з кожним днем переконуєшся все більше й більше, що це не вина, а біда людей.

Як боретеся з цим, як протистоїте?

– У сільраді створив, як мені здається, команду однодумців, яка працює, як єдиний механізм. Ми прекрасно усвідомлюємо, що не можемо людям похилого віку підвищити пенсії, інші соціальні виплати або зарплати. Але ми можемо, ні, ми зобов’язані заасфальтувати дороги, встановити вуличне освітлення, відремонтувати дитячий садок, клуб тощо.

Виходить?

– Не нам судити, – людям. А люди поки дякують. Почали з дрібниць – наведення елементарного порядку в селах. За рахунок субвенції з районного бюджету упорядковуємо дороги, затіяли капітальний ремонт дитячого садка в Левенцівці –  полагодили дах, утеплили стіни, підремонтували внутрішні приміщення, поставили твердопаливний котел, залишилася каналізація. Розроблено проекти на капітальний ремонт Будинку культури в Михайлівці та вуличного освітлення в обох селах. Впритул працюємо з неблагополучними сім’ями: по можливості втихомирюємо або ізолюємо від дітей проблемних батьків, збираємо старі речі, допомагаємо дровами. Словом, життя кипить.

Євген ЄВТУШЕНКО

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *