• Федір Олексійович Дудко

Втрата

Висловлюю глибоке співчуття з приводу смерті Федора Олексійовича Дудко.

Герой Соціалістичної Праці, кавалер трьох орденів Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, Вітчизняної війни, заслужений агроном України, депутат Верховної Ради СРСР – це все одна людина, .

Народився і виріс Федір Олексійович на одному зі столипінських хуторів десь посередині між тодішньою Олександрівкою та Грабками. У 1938 році, після закінчення 7 класів Оленівської школи, Федір Дудко працював у колгоспі, потім у 1939-му вступив до школи ФЗН у м. Дніпропетровську, навчався на столяра. Згодом був направлений на роботу аж у Пермську область. Там його застала війна.

Попросився добровольцем на фронт, служив у повітряно-десантних військах Після легкого поранення потрапив у санбат, а потім – знову на фронт. На Північно-Західному фронті знову поранення, на цей раз тяжке. Евакогоспіталь, госпіталь у Рибінську, а потім 4 місяці лікування в місті Серові Свердловської області. Стан здоров’я не дозволив продовжити участь у бойових діях, направили в далекий тил – у Таджикістан.

Сільський хлопець Федір Дудко став польоводом підсобного господарства 81-го прикордонного загону. На початку 1945-го повернувся додому.

Голова сільради доручив йому роботу в сільСТ. У 1947 році Дудко змінив на посаді голови колгоспу Василя Байбару, якого перевели в Жданівку. Певний час навчався в обласній школі з підготовки голів колгоспів.

Протягом 1953-1955 рр. до колгоспу «12 років Жовтня» було приєднано три сусідніх відстаючих господарства: «За п’ятирічку», «Червоний Прапор», «Червоний Промінь». Це вже було найкрупніше господарство району «За мир» (7 тис. га орної землі).

Федір Олексійович був нагороджений орденом Леніна. Справді, зірковим часом для господарства були 60-70-ті роки. У 1971 році Федір Олексійович став Героєм Соціалістичної Праці. Крім перелічених здобутків та нагород, Федір Олексійович, бувши депутатом Верхов­ної Ради Радянського Союзу. Обставини склалися так, що довелося залишити колгосп, якому було віддано 40 років життя. Це сталося в 1986-му.

Потім, у 90-х роках, він ще повернувся на 4 з лишком роки. Та роки, старі рани, тяжкі думи брали своє. З 1997 року Федір Олексійович Дудко, Герой і ветеран Праці, інвалід війни, вдома. Доглядав фруктовий сад, боровся з хворобами і подумки перегортаєв велику книгу свого життя. Помер Федір Олексійович 15 вересня 2017 р. на 95 році життя.

Світла пам’ять цій великій людині!

Народний депутат України Вадим НЕСТЕРЕНКО

Р. S. На похоронах Федора Дудко були присутні представники райдержадміністрації, які поклали на могилу траурний вінок

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *