Водохресна вода, лікує, оновлює, умиротворяє, омолоджує

На Водохреща підполковник МВС у запасі, майстер спорту з боксу, морж із 40-річним стажем Євген Біловий, як завжди, під дзвін храмів зануриться в студену воду Самари

Народився в сім’ї залізничників у Чаплино. Закінчив індустріальний технікум, де серйозно займався боксом. Досяг хороших результатів: став чемпіоном області, в армії виступав за збірну ЦСКА, неодноразово ставав переможцем міжнародних змагань.

Працюючи на ДМЗ, закінчив ВНЗ і отримав диплом інженера-енергетика. Стояв біля витоків створення легендарних у СРСР холодильників «Дніпро-2». Після 14 років праці, запросили на посаду головного енергетика в обласному управлінні МВС з виконання покарань.

– Як стали моржем?

– Наприкінці моєї роботи на ДМЗ мене обрали секретарем парткому холодильного виробництва. Оскільки я за натурою людина безкомпромісна, принципова і нетерпима до несправедливості, через певний час почав конфліктувати з керівництвом заводського парткому. Конфлікт цей я переживав досить болісно, тому що довелося засумніватися в комуністичній ідеології. Це сталося в 1980-му, в розпал брежнєвського застою. Ми тоді жили недалеко від Дніпра, в якому я частенько плавав. Там же купалися й місцеві моржі, серед яких були лікарі. Вони то мені й порадили продовжувати купатися взимку, мовляв, це загартовує не тільки імунну, але й нервову систему… Пам’ятаю, після першого занурення в крижану воду відчуття, наче заново на світ народився, очищення, заспокоєння, а Водохресна вода і того більше – оновлює, лікує, омолоджує.

– У Вас на столі Біблія…

– Коли мені запропонували роботу в системі МВС, погодився, не замислюючись. Якось перед поїздкою в піонерський табір для перевірки електрообладнання вирішив показати своїм підлеглим прийоми надання першої допомоги при ураженні струмом – штучне дихання і непрямий масаж серця. Роль «манекена» попросив виконати бригадира. На наступний день під час перевірки електрощитової в піонертаборі з власної необережності потрапив під напругу в 10 тисяч Вольт. Тільки завдяки Всевишньому, поруч виявився той самий бригадир, на якому напередодні показував надання першої допомоги…

…Лікарі сказали, якби не правильні дії колеги, то навряд чи б я вийшов зі стану клінічної смерті. Після цього три місяці спав не більше години. Знову ж, голос зверху мені підказав, мовляв, треба похреститися в храмі – до цього я був нехрещеним. Після обряду хрещення священик віддав мені обрядове простирадло і порадив спати на ньому. Я так і зробив, проспав 48 годин поспіль. Як після цього не вірити в Бога!

– Ви живете на березі Самари…

– Ми переїхали в Новомосковськ, на батьківщину дружини, на початку 90-х. Місце намолене, з величезною позитивною енергетикою, адже будинок розташований між Свято-Миколаївським Самарським монастирем і Свято-Троїцьким собором. Там і купаюся, то біля будинку, то навпроти автомобільного моста, на місці колись намитого пляжу на безлюдному березі Самари, де збираються учасники клубу «Самарські моржі». До останнього часу, крім піску й кущів, нічим це місце не приваблювало. І ось минулої осені виникла ідея посадити там сосни. Згадали, що з нами моржує працівник місцевого лісгоспу Тетяна Мурга. Словом, лісництво до Дня міста нам подарувало близько 500 соснових саджанців, якими ми з учнями 18-ї школи облагородили пустир, який через кілька років перетвориться на вічно зелений оазис і, сподіваюся, улюблене місце відпочинку новомосковців і гостей міста.

13 січня Євгену Миколайовичу Біловому виповнилося 75 років. З ювілеєм!

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *