• Юрій Якович Машталір

Видатна людина магдалинiвського масштабу

На початку цього року відсвяткував свій 80-й День народження Юрій Якович Машталір, один із видатних людей Магдалинівського району – шахтар, механік, інженер, дорожник, справжній господар

Саме Юрій Машталір проклав у Магдалинівці перший водопровід до вулиць Радянської, Кооперативної та Шевченка, під його керівництвом побудували три асфальтні заводи та лагодили дорожнє покриття майже в усiх населених пунктах Магдалинівського району.

Народився Юрій Якович 14 січня 1937 року в Магдалинівці. Тут у 1952 році закінчив сiм класів у місцевій школі, після чого вступив у гірничий технікум на спеціальність «Підземна розробка вугільних місцезнаходжень». Оскільки в Магдалинівці роботи за фахом не було, то відправився на Донбас. Там працював у селі Новогродівка на шахті №2. На Донеччині 21-річний хлопець одружився. Згодом у нього народилася донька Людмила.

Та за десять рокiв, у 1962-му, Юрій Якович Машталір повертається до Магдалинівки. Спочатку пішов працювати начальником насосної станції на Магдалинівському комбінаті комунальних підприємств. Він згадує, як один дідусь йому сказав, що не вірить, що молоді та без досвіду хлопці проведуть водопровід у Магдалинівці. Але даремно не вірив. Юрію Машталіру все вдалося, але через суперечності з керівництвом вирішив змінити роботу…

Наступні шiсть років працював у дорожній системі, займав посаду лінійного інженера. Слідкував за станом доріг, за наявністю дорожніх знаків. У міжколгоспній шляховій пересувній механізованій колоні на посаді начальника перебував з 1974 року. Під його керівництвом у Магдалинівському районі побудували три асфальтних заводи: один на Кільчені та ще два у Бузівці. Згадує, що найскладнішим у його роботі було розвантаження вагонів. А ще Юрій Якович розповідає: «Тодi найголовніше завдання в нас було – виконувати план, аби були гроші». Бо коли Юрій Машталір прийшов на посаду начальника, то в дорожньої служби були величезні борги, які треба було відробляти. Однак скоро на рахунках з’явилися кошти, що не могло не тішити. Адже людям потрібно було видавати зарплатню, а підлеглих у Юрія Яковича тоді було майже 70 осіб. Говорить, що керівником був серйозним, доводилося й карати.

– Колектив був важкий, вагонів багато потрібно було розвантажувати, а людей було мало. Та і здоров’я почало підводити, – згадує Юрій Якович. Тому довелося змінити місце роботи: пішов працювати в дорожнє ремонтне управління інженером з техніки безпеки, а згодом став головним інженером, а потім головним механіком. У 1998 році Юрій Якович Машталір пішов на пенсію.

Проте і вдома не сидить без діла, а займається господарством, вирощує курчат. Юрій Якович говорить, що, коли повернувся після Донбасу в Магдалинівку, йому наворожили, що буде в нього авто-іномарка. Вiдверто сказати, йому дуже цього хотілося. Так і сталося: купив він собі «Пежо-405», якою тепер їздить на ринок, де влітку продає овочі та фрукти, які вирощує на власному городі та в саду.

На сьогодні в Юрія Яковича двоє онуків та стільки ж правнуків. Усі вони хоч не часто, але заходять у гості до дідуся. Про свої улюблені свята розповідає так: «Найулюбленіші – День Перемоги та Новий рік. 2017-й зустрічав удома, як годиться. Придбав шампанського подивися святкові програми та й пішов спати».

А на старий Новий рiк Юрій Якович відсвяткував своє 80- річчя. Вітали його не лише рідні, а й колеги, вдячні Юрію Машталіру за перейнятий досвід і колишню співпрацю.

Валерія Федоренко

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *