Вах, як недобре…

Анекдотична історія зі штурмом українського кордону, яку похмуро посміхаючись реалізував колишній найкращий друг Петра Олексійовича та колишній реформатор №1 Міхо Саакашвілі, звичайно, не ввійде в підручник історії нашої країни. А даремно. Надто вже вона повчальна.

Перш за все, ця історія про те, що ані в політичній, ані в державній діяльності, ані у ставленні до законів неможливо бути «трішки вагітною». Або закон є і він обов’язковий для всіх, або законів немає, але тоді їх всує й поминати не треба. Вибіркової законослухняності у природі не існує. Ось нашому Гаранту й доведеться сьогодні визначитися – він президент країни, яка живе у правовому полі? Або в полі гороху?

Згадайте телекартинку трирічної давнини, коли гучні активісти, що апріорі вважають себе абсолютно й в усьому правими, натовпом продавлювали кордони правоохоронців. Порівняйте її з телекартинкою минулої неділі – ті ж активісти й ті ж правоохоронці, та ж фанатична переконаність у словах і діях. У чому різниця? Так ні в чому. Але тих кілька тисяч активістів тоді називали революціонерами та героями, а нинішні тисячі чомусь називають злочинцями й сепаратистами. Чому?

Пам’ятаєте, як два роки тому лихий Семенченко зі своїм батальйоном «Донбас» очолював силові акції з «люстрирування» інакомислячих? І його офіційно називали героєм і патріотом. А сьогодні Семенченко шле sos щодо того, що його нелегальний батальйон потрапив у «львівський котел» – його блокують силовики. А що змінилося? Як тоді, так і сьогодні Семенченко порушував закон. Але два роки тому це нікого не хвилювало, а зараз раптом захвилювало.

Спецпредставник Держдепу США по Україні наївно порадив нашому президенту не забувати, що Україна, мовляв, повинна жити у правовому полі: «Я сподіваюся, що припиниться ескалація політичної драми і всі зосередяться на правовому врегулюванні. Це для України не менш важливо, ніж боротьба з корупцією та економічні реформи».

Волкер це розуміє, в Америці закон працює нещадно. У нас це розуміти поки нема кому. Ми все ще живемо в атмосфері «революційної доцільності». Не знаю, чого хоче та на що розраховує Саакашвілі, якому соціологія відміряла не більше 2% народної підтримки. Але його акція, яку вже іронічно охрестили «Україна без кордонів», насправді показала головне – слабкість держави, яка сьогодні не в змозі захистити ані себе, ані людей.

Хоча, може це я даремно розхвилювався. Може справа в активних спалахах на Сонці, які пройшли 8-20 вересня, та найсильнішій за 20 років магнітній бурі, що накрила Землю в понеділок? Може завтра це мине?

Ваш Мартин КАПУСТА

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *