Валентина – означає сильна

Латинське значення цього ім’я надзвичайно відповідає внутрішній сутності Валентини Михайлівни Мазан, головного бухгалтера одного з найуспішніших агропідприємств в області – АФ «Орільська»

Родом із Царичанського району, з села і радгоспу, де робилося знамените яблучне ігристе вино «Сидр». Її мама, учасник Сталінградської битви у Великій Вітчизняній війні, ще 20-річним дівчиськом-санітаркою, витягуючи на собі поранених, відморозила ноги, стала інвалідом, але вивчилася на бухгалтера…

У школі, де всім її одноліткам і ровесникам було визначено зв’язати своє життя з виноробством, сама не знаючи причину (навіть аптеки в селі ніколи не було), мріяла стати фармацевтом. Більш того, після восьмирічки, яку закінчила з почесною грамотою, вирушила з подружкою вступати до Черкаського медучилища, саме на відділення фармацевтики.

-Але вступити не судилося, – згадує Валентина Михайлівна. – Ми сіли на поїзд і поїхали додому. І тут в подальшу долю знову втрутився випадок: рано вранці, ще до ладу не прокинувшись, замість Дніпродзержинська вийшли в Верхньодніпровську. І тут мене осінило – щоб не червоніти перед родичами, потрібно вступити вчитися куди завгодно. Вибрала місцевий сільгосптехнікум і мамину спеціальність бухгалтера сільгоспвиробництва. Знаєте, коли минуло понад 30 років, мені навіть страшно уявити, що все могло бути по-іншому. Так, завдяки провидінню, збігом обставин, я знайшла себе, свій шляхв цьому житті.
У Новомосковський район потрапила за розподілом після технікуму – в Перещепинський колгосп ім. Дзержинського, де мене відразу призначили заступником головного бухгалтера. Це було рівно 37 років тому. А через чотири роки – головним бухгалтером в сусідньому колгоспі «Зоря».

– Чим за чотири роки змогли довести свою спроможнiсть працювати головним бухгалтером?

– Ну, я ще в школі вважалася дівчиною цілеспрямованої, котра прагнула довести свою самодостатність і передові погляди як в професійних, так і в інших питаннях. Ця якість, на щастя, не загубилася досі. Я тоді довела неефективність форми бухгалтерського облiку, яку використовували ще з дореволюційних часів і самостійно перейшла на більш прогресивну. Ох, як мене за це били райкомівські і чинуші інших рівнів. Але, врешті-решт, через пару років всі перейшли на нову форму бухгалтерського обліку.

– А як трапилася і чим для Вас стала агрофірма «Орiльська»?

– У 1997 році наші молоді реформатори сільського господарства на чолі з нинішнім народним депутатом Вадимом Нестеренко почали втілювати ідею створення нового типу сільськогосподарського виробництва за допомогою розпаювання колгоспних земель. За основу вибрали два господарства – СВК «Приорiлля» і колгосп «Мир» (колишній ім. Дзержинського), головою правлiння якого був Вадим Нестеренко, а головою колгоспу Юрій Мазан. У 1998 році на базі цих двох господарств і була створена агрофірма «Орiльська», куди мене запросили в якості головного бухгалтера, і де я працюю ось уже 20 років.
Ми першими в області, а, може, і в Україні (за рік до офіційного введення) на практиці впровадили нову форму власностi – пайові відносини. Провели збори, розділили землю, склали карту паїв, видали земельні сертифікати і в наслідок працювали з пайовими договорами, тобто, безпосередньо з пайовиками. Підкреслюю, АФ «Орiльська» стала піонером розпаювання землі, і до цього процесу мені пощастило бути причетною.

– 8-го липня Вам виповнюється 55 років. Як збираєтеся відзначати?

– Хотілося б на природі, чоловік має потурбуватися. За календарем – це День сім’ї. Приїдуть два сини, дочка, двоє онуків. Сподіваюся, буде, як завжди, весело.

Євген ЄВТУШЕНКО

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *