Вадим Нестеренко: «Не люблю боягузів і негідників. Плітки та чутки — вибір слабких невдах»

Нардеп Вадим Нестеренко завжди дуже стриманий і коректний у формулюваннях, коли дає інтерв’ю різним ЗМІ. Його дуже важко розговорити на оцінки тим численним публікаціям, у яких свідомо подається неправдива інформація, а часом і відвертий наклеп. Він зазвичай відповідає «Люди самі розберуться… Час покаже». Але в цьому випадку розмова в нас вийшла гострою й жорсткою. Замість епіграфа до неї можна взяти одну фразу народного депутата з нашої розмови: «Я якось намагався не метушитися, не нервувати й не реагувати на дурниці, які проти мене публікують і розганяють на рекламній, платній основі в соцмережах. Гидував обговорювати наклеп, та й час на ці дурниці шкода було витрачати, але ось ви наполягаєте на оцінках, а в мене, мабуть, накипіло. Давайте поговоримо».

– Ми ніде не чули й не зустрічали ваші публічні оцінки нового Президента Зеленського, проте на низці новомосковських сайтів з’явилися публікації, у яких наводяться ваші негативні слова на адресу президента. Звідки вони взялися?

— Звідки взялися? Запитайте в господарів цих сайтів. Я, як і ви, абсолютно випадково побачив анонімні публікації якихось негідників про те, що я, нібито, «проти Зеленського» й «за БПП». Цією брехнею мої опоненти посилено накачують людей.

Почнемо з Зеленського. Те, що я виступаю проти нового Президента, це цілковита брехня. Я свідомо не висловлювався жодним оцінним цином на адресу Зеленського, коли він був кандидатом, а після його обрання — давав докладний коментар, його можна знайти в ЗМІ. У цьому коментарі я чітко пояснив свою позицію. Наприклад, у таких питаннях як припинення війни й досягнення миру на Донбасі — я двома руками за те, що говорив Зеленський. Це моя тверда позиція, яка не змінювалася все п’ять років військових дій.

Що стосується запропонованих Зеленським законів про імпічмент Президента і про зняття депутатської недоторканності, я й це підтримую. Я голосував у першому читанні за законопроект про зняття недоторканності. І сам ніколи за п’ять років не скористався правом на депутатську недоторканність, мені це просто не потрібно.

А в усьому іншому, що стосується прийняття або неприйняття Зеленського, мені просто нема чого коментувати, я не можу висловити якусь свою окрему позицію, адже ви самі бачите, що Зеленський і його команда поки нічого чіткого й конкретного не заявили ні з питань економіки України, ні з питань АПК, ні з питань розвитку сільських територій. Висловляться — будемо обговорювати та аналізувати.

Ті окремі висловлювання близького оточення нового Президента, які час від часу з’являються в ЗМІ, багато в чому суперечливі та поки не вишикувалися в єдину стратегію і програму, яку можна підтримувати чи критикувати. Ось дивіться: то кажуть, що ми почнемо переговори з Росією щодо Донбасу, а через день раптом заявляють, що ніяких переговорів із РФ не буде. То закликають до всеукраїнського референдуму щодо ситуації на Донбасі, то раптом — стоп, назад, ніякого референдуму не буде.

Кажуть і пишуть, що ми працюємо зі МВФ, що країні загрожує дефолт, але прочитати якусь економічну стратегію від команди Зеленського ніде, такої стратегії, наскільки я розумію, поки просто немає. Що я повинен підтримувати або не підтримувати в Зеленського?

Я все це кажу не як критику, я просто пояснюю свою позицію, — чому не виступаю ні «за», ні «проти» Зеленського. Потрібен час, потрібно побачити перші системні кроки Президента і його команди, потрібно побачити їхній план дій, щоби згодом висловлювати своє до них ставлення.

Повернімося до згаданих вами публікацій, у яких я, нібито, то противник Зеленського, то противник Порошенка, то знову прихильник Порошенко. Ті люди, яких я максимально ввічливо називаю своїми «опонентами», хоча насправді в багатьох випадках це просто негідники, свідомо розпускають щодо мене наклеп і неправдиві новини. На що розраховують? На те, що люди в ці тексти не вчитуються, не вдумуються, а просто переказують.

Пам’ятаєте, як рік-півтора назад ці ж самі новомосковські сайти публікували слізні листи на адресу Порошенка проти Нестеренка, розповідаючи про те, як я критикував і топтався ногами по «світлому образу» гаранта Конституції. Сьогодні вони з піною з рота кричать, що Порошенко і БПП — це злочинна влада, і мало не «чорна мітка». Ви вже там у себе визначтеся для початку — я ворог Порошенка, або я кум Порошенка? Щось одне.

– Але ж ви були у фракції БПП, отже, напевно, були членом цієї партії Порошенка. На цьому базуються звинувачення на вашу адресу…

– Ті, хто мене звинувачує, прекрасно й досконально знають, що я ніколи не був членом партії БПП «Солідарність». Я — безпартійний самовисуванець від округу. І зайшов у фракцію БПП у Раді я лише для того, щоби виконати всі ті свої обіцянки, які давав виборцям.

Багато людей просто не мають уявлення про те, які підкилимні ігри ведуться в Раді, і які наслідки ці ігри мають для округів. Ви знаєте, наприклад, що половина депутатів-мажоритарників взагалі нічого не змогли зробити або побудувати на своїх округах. Чому? Та тому, що якщо я в опозиції до влади, то точно я не зможу зайти в кабінет голови уряду або АП із питань округу. Ні, у кабінет мене пустять, на це є відповідний закон про статус депутата, але точно нічим не допоможуть, не виділять ні копійки на наші села та міста в окрузі. І навіть відкрито не скажуть «ні», скажуть «будемо вишукувати можливості», але в підсумку «не знайдуть».

Якби я зайнявся саморекламою й політиканством, гордо пішов би в опозицію або став позафракційним депутатом-одинаком, у нас за підсумком не було б жодної модернізованої школи, не було б реконструйованого центру Новомосковська, не було б ні копійки грошей на реконструкцію водопостачання Новомосковського району чи військових містечок.

Загалом, за мінімальними підрахунками, я зумів завести на округ приблизно півтора мільярди гривень цільових інвестицій із фонду регіонального розвитку в інфраструктуру сіл і районів. Ось ви коли даєте оцінки депутату, покладіть на одну чашу терезів повністю модернізовану школу, наприклад, у Магдалинівці, а на іншу чашу те, у якій фракції ваш депутат від округу знайшов кошти на цю модернізацію. Зважте й чесно собі дайте відповідь — що для вас важливіше?

Не сперечаюся, можна було б відсидітися в красивій позі в опозиції, говорити красиві гасла й бути собою задоволеним, але я обрав інший шлях конкретних справ — пробивати фінансування на округ, займатися будівництвом і реконструкцією. Ми довели до розуму ті довгобуди, які десятиліттями ніхто не зміг зрушити з місця. А ось коли ми вже зробили цю роботу, опоненти раптом хором закричали «так ми й самі так могли б». Так чого ж так не робили, якщо «могли б»? Язиком махати — не мішки перевертати.

Я й зараз глибоко переконаний у тому, що за нинішньої економічної та політичної ситуації в країні, в окрузі повинен бути безпартійний депутат-мажоритарник. І ким би він не був, йому все одно доведеться шукати спільну мову з владою, як би він до неї не ставився. Доведеться домовлятися, а інакше діла від нього людям на окрузі буде нуль.

– Вас ще часто звинувачують у тому, як ви голосували в Раді. Причому звинувачення ці протилежні за змістом. З одного боку кажуть, що ви підтримували всі ідіотські законопроекти БПП і Народного фронту, з іншого боку стверджують, що ви взагалі рідко голосували. А як насправді?

– Відповідь на сайті Верховної ради, де фіксуються всі голосування депутатів. І якщо ви подивитеся на те, як голосував я, самі побачите — за більшість ідеологічних законопроектів від БПП, які ви назвали «ідіотськими», я не голосував. Я вам навіть чесно зізнаюся, що в таких голосуваннях трохи хитрував. Оскільки я не міг відкрито голосувати «проти», я просто витягав картку із системи, щоби на це голосування значитися відсутнім.

Але водночас за всі ті законопроекти, які цікавлять саме моїх виборців — питання села, АПК, бюджету — я не тільки голосував, але й активно працював над ними в профільному комітеті ВР.

Хочу нагадати, що коли я висувався в депутати, мені тоді люди на зустрічах говорили, що втомилися від бюлетенів у парламенті. Люди вимагали від мене «давайте нам конкретні справи» — ось у нас садок не працює, а в нас БК розвалюється, а тут лікарня руйнується й  у ній немає обладнання. Пам’ятаєте, як Новомосковськ задихався від вічно задимленого звалища в Кулебівці, і тоді новомосковці мені майже хором говорили, що «якщо ви вирішите хоча б питання сміттєзвалища, значить, уже принесете користь місту». Я в Раді робив те, що хотіли від мене люди, тому мені вдалося вирішити й питання сміттєзвалища, і багато інших питань.

– Ну і як? Народ оцінив завершення довгобудів, реконструкцію площі, фонтан, нові дитячі садки, перший за двадцять років ремонт дороги?

– Важке питання. Слів подяки я почув багато. Наскільки ці слова щирі, судити не мені. Тут, як виходить — завжди включається наш споконвічний український менталітет. Якщо ти знайшов і залучив гроші, щось хороше для людей зробив, то хтось подякує, кого це особисто стосується, наприклад, село отримало відремонтований дитячий садок і людина зі спокійною душею відвела туди свою дитину. Водночас добра третина вдячних жителів будуть пережовувати тему «ну зробив, але ж вкрав при цьому». І цей менталітет у нас буде вічний, з ним не цікаво сперечатися.

Я завжди кажу так: якщо у вас є конкретні факти, йдіть до прокуратури, поліції, в усі ці НАБУ й САП. Обвинувачення повинно будуватися на фактах. Нагадаю, що в справі того ж Литвищенка були конкретні задокументовані факти, на яких будувалася конкретна кримінальна справа. Так, Литвищенко відсидівся в лікарні, поки не минув термін давності його злочину, але ж суд його не виправдав, суд підтвердив факти і звинувачення. Таким самим шляхом сьогодні пішов Рєзнік, він затягує суди, будучи фігурантом найгучнішого на сьогоднішній день в області злочину з відмивання бюджетних грошей. І про це говорить не тільки мер Дніпра, про це говорить прокуратура й матеріали кримінальної справи.

А взагалі, щоби розвішувати якісь кримінальні ярлики, потрібно мати хоч якесь розуміння про те, як здійснюється бюджетний процес. Візьмемо ту ж центральну площу Новомосковська, навколо якої хор псевдо-активістів другий рік кричить «вкрали, вкрали»! Хто вкрав? Моє завдання в цьому проекті як депутата було дуже конкретне — дати хід ідеї, залучити фахівців до розробки проекту, щоб уже з документами в руках переконати особисто Гройсмана виділити цільову урядову субвенцію на реконструкцію площі. І далі проштовхувати кожен окремий транш, адже не секрет, що багато моїх колег приступили до якихось масштабних проектів, щось там розкопали або зруйнували, а добудувати не змогли, закінчилося фінансування.

Але ви повинні розуміти, що ці кошти цільової субвенції навіть на кілометр не наближалися до міського бюджету, до мерії Новомосковська, усі кошти з Фонду регіонального розвитку згідно з бюджетним кодексом йдуть через область, замовником реконструкції площі було Управління капбудівництва ОДА. Які питання до чиновників Новомосковська або до мене?

Ті, хто поширює наклеп — вони ж не дурні, вони прекрасно все знають і розуміють, а те, що вони публікують і розповсюджують — це їхнє бажання зробити дурнями звичайних людей.

– Здебільшого негативні публікації в ЗМІ та плітки стосуються теми рейдерства. У рейдерстві звинувачують вас. В обвинувачів далеко не завжди є конкретні аргументи, але шквал таких публікацій зашкалює.

– Я понад усе у світі ненавиджу боягузів, брехунів і негідників. За ці п’ять років я вже навіть перестав реагувати на ту кількість бруду й наклепів, яку на мене цілеспрямовано виливають. Якби на все це реагував, то просто не зміг би працювати, реагування зайняло б увесь час.

Пояснити вам механізм, за яким народжується наклеп? Ось на конкретному прикладі. Два місяці тому я отримав лист від жителів Спаського, у яких відбирають пасовища, а сільський голова при цьому пояснює людям, «що це забирає Нестеренко, це його інтереси». Я поїхав у село, зустрівся з ініціативною групою, ми разом знайшли голову сільради, який не прийшов на зустріч, він від нас спочатку ховався. Я йому при всіх поставив питання — який такий Нестеренко, і яку саме землю відбирає? Від прямого запитання при свідках голова ухилитися не міг, почав щось там мимрити, мовляв, спочатку він не знав, а потім він помилився, а тепер уже прозрів і перестав обманювати односельчан «про інтереси Нестеренка». Ми з ініціативною групою Спаського розібралися в проблемі, знаємо сьогодні за прізвищами всіх тих фермерів, які розорюють пасовища, я допомагаю селянам вирішити цю проблемну ситуацію. Але ж наклеп залишився, він у когось неінформованого живе десь там, на околиці свідомості. І що ви мені пропонуєте? Спростовувати ці плітки?

Я вже багато разів говорив і ще раз повторю, звертаючись до всіх цих фальшивих активістів і горлопанів, якщо ви знайдете у своєму районі хоч одну земельну ділянку, яку «Нестеренко відібрав» — я вам її відразу подарую безкоштовно. Беріть і користуйтеся. Але ж не знаходять, немає й не може бути таких фактів, є тільки брехня й наклеп, свідоме поширення мерзенних чуток.

Ось вам зовсім свіжа історія. Я дуже давно знаю й дуже поважаю Анатолія Станіславовича Вуйчицького, він для мене є легендою й авторитетом. Нещодавно я планував приїхати до Анатолія Станіславовича, просити в нього допомоги та підтримки в роботі на окрузі. І раптом дізнаюся, що заслужена і вельми розумна людина, виявляється, у паніці й навіть наймає держохорону. Навіщо?! З’ясовується, що відомі мені покидьки й негідники нахабно обдурили й переконали його в тому, що нібито «Нестеренко готує рейдерське захоплення». Є хоч один факт? Ні, є тільки підла брехня.

А давно набридла історія з «ДАРом». Їй уже скільки? Роки чотири, напевно. Уже й ДАРу того майже немає. Ті, хто навколо нього крутився з, нібито, «допомогою», уже розікрали господарство, зараз, як мені стало відомо, обманним шляхом захоплюють земельні паї, але всю цю тему вже який рік приписують мені. Дайте факти. Фактів щодо Нестеренка немає жодного, зате постійно спливають факти, у яких стирчать вуха то Гайворонського, то якихось «патріотів-активістів». Я із самого початку пропонував допомогу господарству — відмовилися. Не хочете — не треба.

Коли до мене звертаються з проханням про допомогу, щоби захистити землі, я відгукуюся завжди. Таких фактів багато в Магдалинівському районі, там намагалися забрати пасовища, ми відбили, я возив людей на брифінг у Раду, писав запити Генпрокурору і Гройсману. У Юр’ївському районі відбили корпоративні права фірми «Зоря», є аналогічні приклади в Новомосковському районі. Усі ж знають цю ситуацію, що обласний Держгеокадастр, розуміючи, що керувати землею йому залишилося недовго, своїми рішеннями забирає землю в громад і віддає її зацікавленим особам. Іноді за участі місцевих рад, іноді взагалі по повному свавіллю. І всі також прекрасно знають, що «фришують» наш Держгеокадастр «смотрящие» від бандитів, але не всі знають, що мені вже не раз передавали звідти привіти й попередження, щоби я «не ліз не у свою справу». На такі попередження я, вибачте на слові, плюю. І якщо є хоч якась навіть неперевірена інформація про загрозу для землі, я завжди намагаюся нею поділитися, попередити людей. Жодного разу нікому не відмовив у допомозі, не приховав інформацію. Я допомагаю, а в підсумку мене ж потім і звинувачують. Я в певних людей як кістка в горлі. А знаєте чому? Я вам зараз зрозуміло поясню.

Дивіться, ось-ось в Україні відкриється ринок землі, у зацікавлених осіб почнеться ажіотаж і штовханина ліктями, будуть скуповувати, а здебільшого — просто по документам красти в селян паї, забирати землі за межами населених пунктів. Усі знають, що в таких історіях — я на боці простих селян, я допомагаю людям, а не загарбникам. Ось тому вони сьогодні витрачають величезні гроші й величезні зусилля, щоби заздалегідь прибрати мене з цих своїх завтрашніх планів. І я прекрасно знаю, що як тільки відкриється ринок землі — не треба буде нікому нічого доводити, ви самі відразу ж і на власні очі побачите й земельних рейдерів у всій їхній красі, і тих самих псевдо-патріотів, які найголосніше кричать, щоби прикрити від суспільства свої справжні шкурні, а то й бандитські інтереси.

Ви взагалі звернули увагу на те, як у нас перекрутили хороше поняття патріотизм. Довели його до абсурду — той, хто робить і будує, хто допомагає людям — той поганий, а хто кричить з ранку до вечора про свій патріотизм і про чужу зраду — той хороший.

Як на мене, патріотизм — це дійсно піклуватися про країну і свою малу батьківщину, це приводити інвесторів і розвивати економіку, створювати робочі місця та стійкі доходи для селян.

Ось ви самі порахуйте, скільки ми з нуля за ці роки побудували і відкрили на окрузі підприємств, заводів, ферм. Саме побудували, а не віджали за допомогою рейдерів. Як ви думаєте, чому інвестори бояться Україну, а до нас на 38-й округ йдуть? Тому, що ми гарантуємо їм стабільність і захист, адже інвестори на слово не вірять, вони спочатку все перевірять, а вже потім починають слухати й оцінювати слова.

За найскромнішими підрахунками на окрузі за ці неповні п’ять років створено тисячі робочих місць зі стабільною зарплатою і відрахуванням податків до бюджетів громад та районів. Це патріотизм, який будується на справах, а від слів уже часом починає нудити.

– А хто, на вашу думку, розпускає чутки про Нестеренко?

– Я знаю їх усіх майже поіменно. Їх не дуже багато, але вони дуже активні, оскільки не мають сьогодні роботи в начальницьких кабінетах. Та й ви їх, власне кажучи, знаєте чи дізнаєтеся найближчим часом. Не мине і двох тижнів, як ви побачите декого з цих людей у списках кандидатів, решта проявиться на місцевих виборах наступного року. Справа в тому, що обратися просто так нормальним шляхом ці люди не можуть, люди не будуть за них голосувати, їх нема за що обирати, вони не можуть пред’явити нічого корисного й позитивного, адже вони присвятили все своє життя не корисним справам, а брудним словам. Вони кричать самі й наймають крикунів у свою обслугу.

Буквально днями через соцмережі до мене звертається в істериці якась активістка з криком, що я «цькую людей у селі Вишнівка». А я взагалі не знаю що це за село, жодне підприємство, яке має до мене хоча б непряме відношення, там не працює. Я не знаю навіть, чи існує насправді така активіста, чи це мережевий бот. Але ясно бачу — людина не хоче вирішувати якісь реальні проблеми, у неї інше завдання — брехати, обманювати, створювати паніку та істерику. У них точний розрахунок — люди дезорієнтовані й перестали вірити хоч у щось, і в такій ситуації на перший план виходять плітки і висмоктані з пальця страшні історії. Як то кажуть, очам своїм не вірю, а вухам — вірю. Це пройде, але на це потрібен час.

– Але ж вам є, що пред’явити своїм виборцям. У будь-якому випадку люди бачать і знають, що конкретно змінилося в їхньому місті чи селі?

– Так, я особисто вважаю, що нашій команді вдалося зробити дуже багато в порівнянні з усім попереднім періодом розвитку округу і п’ять, і десять років тому. Але все одно фізично неможливо накрити за декілька років сотні сіл і весь округ рівномірно. Тому я часто чую такий аргумент: «ось ви зробили їм, а нам не зробили, тому ви поганий». І всі розумні аргументи про те, що я навпаки показав і довів, що навіть у цих складних умовах можна робити й будувати, отже черга дійде й до вас — не працюють. Люди хочуть усе й зараз. Це одне, але мене дивує інше.

Коли від мене вимагають конкретних справ, це я розумію і приймаю, це і є робота народного депутата від округу. Я не можу зрозуміти іншого — наївності багатьох людей. Я знайомий із цифрами вже багатьох соцопитувань, у яких соціологи вставляють вигадане прізвище людини, нібито — кандидата від партії Зеленського «Слуга народу». І 30 % виборців кажуть, що «знають цю людину» й готові за неї голосувати. Ви розумієте рівень цього абсурду? Як це — усвідомлено голосувати за взагалі неіснуючу людини? За міраж, за фантазії?

Але, напевно, ми живемо в такий час, коли до такого потрібно ставитися філософськи і приймати це як даність.

Я як депутат, вважав своїм особистим обов’язком, якого немає в жодних законах про депутатство, відкрити благодійний фонд. Там, де не міг допомогти бюджет, фонд виділяв матеріальну допомогу незаможним, допомагав у лікуванні, вкладав кошти в програми для дітей — це екскурсії, змагання, костюми та інвентар для дитячих спортивних та мистецьких колективів. І що в результаті? Кожен раз, коли виділяєш комусь допомогу в одному селі, в іншому обурюються, чому не їм. Але я ж не можу одним собою замінити весь державний або районний бюджет. У підсумку оцінка така: тю, чому він мені не допоміг. Я завжди вважав, що якщо надав допомогу, тобі подякували, а далі все — забудь, займайся справою. А тут виходить — ти допоміг, а у відповідь отримав залп критики або заздрості. Менталітет такий? Мабуть.

Мені смішно, коли перед виборами в тому ж Новомосковську з’являється натовп якихось громадських діячів і кандидатів, які мало не хором починають фарбувати паркан у дворі. Купивши на 50 гривень фарби й на 10 гривень пензлик, і водночас витративши 50 тисяч гривень на рекламу своїх «благодійних подвигів», на ту ж платну розгонку сюжету в соцмережах типу Фейсбук. Хоча за ці рекламні гроші можна було б не те що пофарбувати, а встановити десять нових зборів.

– Деякі з представників сільської влади, так би мовити, «низової бюрократії» вас відверто бояться, кажуть, що ви суворий і конфліктний. Звідки з’явилася така думка?

– Я нещодавно на дозвіллі придивився до своїх колег-мажоритарників і зрозумів просту істину — якщо депутат не цікавиться округом, ні в що не лізе, нікого в спину не підштовхує, щоби працювали швидше й давали результат, такого депутата може й не дуже люблять, але його не помічають, і проти нього критику не вибудовують. Я так не можу.

Практично відразу після інституту я прийшов у сільське господарство, працював, реалізовував свою мрію, створював агрохолдинг, який сьогодні є великим конгломератом підприємств, там тисячі працівників. Це дуже велика відповідальність перед людьми, тому з роками став серйознішим, більш вимогливим, відразу бачу людей справи й людей-пустодзвонів. Я звик вимагати і вимагаю, мені не потрібні сльозливі розповіді про те, чому «не виходить», мені потрібні результати.

Тому, коли мене запрошують у сільську громаду, закликають допомогти або розв’язати якийсь конфлікт, я завжди на боці людей і вимагаю зокрема й від місцевої влади. Можливо, через це дехто із сільських голів мене побоюється й демонізує, розповідає небилиці. Але якщо з конкретною сільрадою і його головою в нас налагоджена швидка і якісна робота, повірте, я вмію й радіти, і веселитися, і посміхатися. Адже це добре й радісно, коли втілюються задумані плани.

Я виходець із бізнесу, де люди довіряють не словам і прожектам, а конкретним справам і цифрам. Мене завжди дратувало в політиці те, як тут влаштовано все навпаки. Тут у ціні слова та обіцянки, а не конкретні справи.

Умовно кажучи, ось виліз депутат на трибуну, криком кричить за простий народ, а потім спускається в зал, запитує в колег «ну, як я? сподобався?». І пішов далі кнопкодавити, вирішувати свої питання, надівши дорогі піджак і годинник, хоча я точно знаю, що в нього ніякого бізнесу немає, сам він нічого в житті не побудував, ніяких доходів не має. Виходить, що заробляє він на життя політиканством, божевільною критикою й показною «турботою про народ».

Я так не вмію. Якщо заради результату мені доводиться йти на конфлікт, нехай це сільський голова або міністр, я йду на конфлікт. І я домагаюся результату, а не розповідей про нього. Комусь це не подобається? Ну, так я й не цукерка, щоб усім подобатися.

Спілкувався Віталій ШИЛОВ

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *